Голкіпер Олександрії Микита Шевченко розповів про період кар’єри у Зорі, заборгованості та президента луганського клубу Євгена Гєллєра.
– Рік тому ви покинули Зорю, де провели великий відрізок своєї кар’єри. Як розійшлися із клубом?
– Розійшовся я не дуже добре. Ні з командою, ні з клубом, а особисто із президентом Євгеном Гєллєром. Він не виконав свої зобов’язання переді мною.
Пів року я фактично був без команди та переживав апатію. Були думки взагалі завершити із футболом. Дзвонили агенти, але я казав, що нічого не хочу. Керівництво соки попило з мене…
– Чим ви взагалі займалися протягом першої частини минулого сезону? Про вас майже нічого не було чутно.
– Відновлювався після операції на меніску у Німеччині. Мені допомогли батьки Йоеля Абу Ханни, які домовилися із лікарями. Після зустрівся із президентом клубу та знову повернувся до Німеччини на реабілітацію та до сім’ї. Відновлювався фізично та морально.
– Зоря вам залишилася винна гроші?
– Ми без грошей певний період сиділи ще до початку повномасштабного вторгнення. Після початку великої війни клуб взагалі пропав. Тодішній гендиректор Станіслав Оганов написав: “Бережіть себе, завдання – вижити”. На цьому все. Потім вже перед стартом нового сезону запитали про розміри кросівок та коли й де збираємося.
Зоря винна мені гроші приблизно за рік. Нині із клубом в мене триває судовий процес. Я подав позов у Палату спорів УАФ. Контракт розірвав в односторонньому порядку.
– Гєллєр – це добро чи зло для Зорі?
– Хм… Тут інь та янь. Іноді складається враження, що для Гєллєра це валіза без ручки, який і нести важко, і кинути шкода. Він тримає цю команду, молодець. Проте, знову ж таки, тримати та виконувати усі зобов’язання перед гравцями – це різні речі. Тому мені важко відповісти на це питання.
Раніше хлопці йшли в Зорю, бо вона грала у єврокубках. Зараз я не знаю, що клуб буде робити. Футбол – це одне велике болото, де усі спілкуються один з одним. Луганцям буде важко набирати футболістів, бо усі знають, що там майже немає ніяких умов. Персоналу, який працює в Зорі, треба пам’ятник при житті ставити.
– Говорять, що Гєллєр дуже важко виплачує обіцяні преміальні.
– Так-так. Я ось дивився інтерв’ю Гєллєра Міші Співаковському та плювався в iPad (сміється, – прим.). Людина іноді думає, що футболісти – це його раби, які винні перед ним.
Перед моїм поверненням у Шахтар у 2016 році я недорахувався премії за вихід Зорі у єврокубки. В клубі, в принципі, це була нормальна практика. Тим, хто покидав команду, Гєллєр міг сказати: “Кому я винен – усім пробачаю”, – розповів Шевченко.