Український футбол

Президент Динамо Ігор Суркіс розповів про перші години та дні війни для київського клубу.

“О 5-й ранку мені зателефонував капітан Динамо – Сергій Сидорчук: “Ігоре Михайловичу, яке ваше бачення подальшої ситуації? Я живу біля Жулян, тут іде бомбардування”.

У мене будинок за містом, але були такі вибухи, що аж скло тремтіло. Усі наші футболісти виявилися професіоналами, і ніхто з них не поїхав у невідомому напрямку. Цього ж дня вся команда із сім’ями зібралася на базі Динамо. Насамперед ми запаслися дитячим харчуванням, бо з нами було дуже багато дітей.

Першу ніч футболісти спали у підвалі на базі просто на картонках. Потім я сказав їм перенести з номерів матраци, ковдри, подушки, масажні столи, щоби створити дітям хоч якийсь комфорт. З нами був батько Віті Циганкова, який підтримував бойовий дух команди.

Першої ночі мені зателефонував у сльозах Ярмоленко. Він за день до того відправив в Україну на консультацію до лікаря свою дружину з дитиною. Андрій мені сказав: “Ігоре Михайловичу, допоможіть врятувати мою сім’ю”. Ми одразу ж виділили його дружині та синові кімнату на базі. Насамперед, ми думали, як вивезти сім’ї футболістів. На базі було створено координаційний штаб.

Наш прес-аташе Олексій Семененко запропонував вивезти жінок, дітей та людей похилого віку за кордон. Велика подяка Аркадію Запорожану та Мірчі Луческу, які зняли їм у Румунії чотиризірковий готель. Нашими клубними автобусами ми не ризикували їхати на той момент. Дякуємо київському автопарку, який надав нам транспорт за символічну суму.

Але ми не могли знайти водіїв непризовного віку, щоб вони могли перетнути кордон. Довелося діяти в такий спосіб. О 8-й ранку ми завантажили людей в автобуси, довезли їх на кордон з Молдовою, там вони пішки перейшли кордон і пересіли в підігнані автобуси з боку Румунії. Багато хто, як і раніше, перебувають там”, – розповів Суркіс в інтерв’ю FanDay.