Голкіпер “Оболоні” Артем Кичак прокоментував перемогу над “Динамо” (1:0) в 1/8 фіналу Кубка України.
– Артеме, прийми вітання з перемогою в кубковому матчі. З 2010 року “Оболонь” не вигравала в “Динамо” в офіційних матчах. Яка ціна цієї перемоги?
– Ціна – велика. Ми переписали історію, обігравши “Динамо”. І пройшли до чвертьфіналу, де ми ще не були. Тому ціна перемоги дуже велика.
– Оцінюючи протокол матчу, побачили велику ротацію в стартовому складі “Оболоні” порівняно з грою в чемпіонаті. Було неясно, чого очікувати від вашої команди…
– Так, тренерський штаб провів ротацію. Уже в п’ятницю ми виїжджаємо в Ужгород. Одним складом неможливо відіграти всі матчі. Усі стараються на тренуваннях, усі викладаються. І всі побачили, що хлопці свій шанс використали.
– У якому компоненті гри “Оболонь” перевершила “Динамо”?
– У бажанні, точно. Яка майстерність гравців “Динамо” – усі знають. Клас не завжди дозволяє вигравати на футбольному полі. Перед стартовим свистком ми зібралися в коло на полі і сказали один одному, що ми нічого не втратимо. Граємо один за одного, навіть роблячи помилки.
– Про що ти подумав, коли забив гол Сергій Суханов?
– До цього я побачив, що його хотіли поміняти. У момент удару я подумав, що в Сергія залишився останній шанс у грі. Потрібно було влучити у площину воріт, що він і зробив. Молодець!
– Наприкінці зустрічі “Динамо” сильно придавило “Оболонь” і створило кілька небезпечних моментів біля твоїх воріт. Як стався порятунок, коли ти вибивав м’яч із лінії воріт?
– Це звичайна воротарська робота. Потрібно було зайняти правильну позицію. Якщо чесно, м’яч міг і у ворота залетіти. Але мені вдалося його відбити.
– Що найцікавіше відбувалося в роздягальні “Оболоні” після фінального свистка?
– Були переможні емоції. Президент клубу зайшов і привітав хлопців. Преміальні? Думаю, будуть. Вихідних – не буде.
– На кого хотіли б потрапити у чвертьфіналі Кубка України?
– Без різниці, з ким грати. Якщо мені довірять зіграти, зіграю на рівні. А хто зіграє у воротах “Оболоні” в Ужгороді – вирішить наш головний тренер. Я завжди готовий, – сказав Кичак.