Обидві команди станом на початок цього матчу не убезпечили себе від прямого вильоту з еліти. Але за фактом це вже боротьба за те, аби не грати перехідні поєдинки. І саме в цьому полягала головна мотивація сьогоднішніх суперників. А вже потім – принциповість, які історично є між командами з Закарпаття та Львівщини. “Минай” та “Рух” – відносно нові обличчя на футбольній мапі України. Тому індивідуальна принциповість між ними ще тільки формується.

Конкурентоспроможність “Руха” багато в чому залежала від можливості зіграти цьому матчі Климчука та Соломона-Отабора (обидва пропускали попередній тур). Обидва вийшли в основі. А ось Таллес залишився у резерві – суто тренерське рішення. “Миная”, як і повідомляв раніше, зумів відновити від пошкодження Олега Вишневського. Можна говорити, що визначальних кадрових втрат у команд не було.

Тому на полі був бій у буквальному сенсі – чимало протистоянь “сам на сам”, багато боротьби у центрі поля. Але й не сказати, що моментів біля воріт футболісти не створювали. За підсумком першого тайму трохи кращим у цьому був “Минай”.

Принаймні, дуже дорогого вартує момент за участю Петька після подачі кутового – удар в поперечину. Коштував би більше, якби футболіст пробив на декілька сантиметрів нижче. Удари Вітенчука та Мельника можна характеризувати як напів-моменти, адже позиції для ударів були перспективними, але самі удари – дуже невлучними.

Час від часу у “Миная” проходила “тонка” гра. Наприклад, коли Вишневський обігрався з партнером і увірвався у вільну зону в штрафній площі “Руха”. Не вистачило останньої акцентованої дії – і це лейтмотив усієї гри закарпатців до перерви. Передумови були, але чіткості в діях – ні.

“Рух” багато грав без м’яча, хоча старт поєдинку можна записати львів’янам до активу. Зокрема, через удар Климчука. Та й за загальною картиною контролю м’яча. Однак так тривало недовго. Ближче до перерви у цьому компоненті був як мінімум паритет. І спроби вибігти в контратаку від Климчука та Соломона. Найкращий шанс, однак, виник у Климчука після помилки Олександра Мельника. Захисник повинен подякувати Бандурі, який при виході з воріт випередив нападника “Руха”.

Однак, що запам’яталося у першому таймі, це не цей “привоз” Мельника і порятунок Бандури, а вдало розіграний минайцями стандарт й удар Твердохліба в поперечину з гострого кута. За такої гри подібні моменти – це просто діаманти. Але не огранені.

“Рух”, як і в першому таймі, активно розпочав другу 45-хвилинку. З позиційних атак й двох ударів, які мали шанси стати результативними. Спершу бив Лях (Бандура спіймав м’яча), а потім – Сапуга (Бандура провів поглядом повз ворота). Для “Миная” було небезпечно віддати суперникові ініціативу, тож цілком закономірно на цьому фоні виглядає перехід на чужу половину поля й удар Вітенчука.

Відповідь своїми атаками на атаки “Руха” гарантувала як мінімум те, що суперник не піде вперед всіма силами. А далі – більше. Те саме, що й до перерви: гру вдалося відтиснути від своїх воріт.

Нулі на табло не означають, що нулі були й на полі. Просто майстерність обох команд не відповідала їхньому бажанню виграти. А “Минай” ще й позбувся фарту, коли м’яч у першому таймі двічі влучав у каркас. Однак нічия – це теж хліб. Якщо “Металіст” у цьому турі не переможе “Кривбас”, то зникнуть навіть математичні шанси вилетіти напряму. А там і до повного порятунку недалеко.

“Рухові” у турнірній таблиці трохи важче, але ще також нічого не втрачено. Інтрига, вочевидь, житиме до кінця.