Хоча це був домашній матч для “Вереса”, однак рівненський клуб звернувся до “Динамо” з проханням перенести поєдинок до Києва, а вже гру другого кола зіграти у Рівному. Офіційно – бажання допустити вболівальників на трибуни реконструйованого стадіону. Тобто у “Вересі” вважають, що навесні Україна переможе у війні з Росією і похід на футбол знову стане для нас усіх звичною справою. Підтримуємо оптимізм рівненців та продовжуємо вірити в ЗСУ, які кожного дня наближають нас до звитяги.

Зрештою, профіт від цього рішення був для обох клубів. “Верес” ніяк не може перемогти на домашньому полі, а перервати традицію у грі з “Динамо” дійсно було б складно. Кияни після літньо-осіннього турне по Європі нарешті отримують можливість бути вдома і проводити повноцінний тренувальний цикл. Мірчі Луческу навіть не потрібно проводити широку ротацію, щоб усі встигли відпочити. Хоча зміни порівняно з грою проти “Інгульця” у складі “Динамо” були. Повернулись Попов та Сидорчук, які відбували дискваліфікацію. Ну і не знайшлось місця на полі Кендзьорі, справа грав Тимчик. Відзначимо і вихід на лівому фланзі атаки Лонвейка. Враховуючи, що нідерландець все ж гравець центру поля, виникають сумніви щодо подальших перспектив Владислава Кабаєва (про доцільність трансферу Кахріма Перріс промовчимо).

У “Вереса” традиційно змінився центрфорвард – замість Шестакова цього разу грав Гайдучик. Зліва замість дискваліфікованого Геннадія Пасіча вийшов Владислав Шарай. Решта позицій у рівненської команди зайняли звичні гравці – Гагун, Вовченко, Мірошник та Євген Пасіч у захисті, Кльоц та Кучеров – пара опорних, Дахновський справа в атаці та Лебеденко як центральний атакуючий півзахисник.

Сценарій гри читався легко – “Верес” мусив віддати м’яч “Динамо” та терпіти, максимально ускладнюючи киянами процес творення. Загалом виходило непогано – за перших 20 хвилин номінальні гості мали лише один момент для взяття воріт. Ванат відкрився в штрафному майданчику під розрізний пас, але йому не вистачило простору, щоб переграти Когута в ближньому бою.

Вартує уваги епізод на 23-й хвилині, коли Сидорчук, Циганков та Буяльський видали комбінацію по центру з пасами п’ятою, але у вирішальний момент Ванат не зміг чи то віддати партнеру, чи то підробити собі під удар. Можна припустити, що контроль м’яча виснажив гравців “Вереса” і вже на 27-й хвилині вони дали простір киянам перед штрафним майданчиком, що вилилось у забитий гол. А можна стверджувати, що “Динамо” досягло свого за рахунок індивідуальної майстерності. Циганков, отримавши м’яч від Ваната, зробив кілька кроків з правого флангу в напрямку центру і пробив з-за меж штрафного майданчика під дальню стійку 0:1.

“Верес” мусив спробувати перейти в наступ, але нинішня версії рівненської команди не створена для гри першим номером. Принаймні проти суперника рівня “Динамо”. Та й самі кияни, вдовольнившись малим, не намагались добити суперника, а спокійно чекали перерви. Лише Лонвейк, відчуваючи, що на другий тайм не вийде, спробував забити зі штрафного, але після його удару м’яч просвистів над дев’яткою.

Перші 15 хвилин другого тайму пройшли за тим же сценарієм, що й останні першого – “Динамо” катало м’яч без спроб (чи то без вміння) загострити. Навіть закралась думка, що таке дійство спостерігати усі 45 хвилин. Але “Верес” переборов себе і почав йти вперед більшими силам. І таки отримав шанс зрівняти рахунок – після подачі з правого флангу Дахновський вискочив з-за спини Тимчика та пробив зльоту фактично з лінії воротарського, але влучив зовсім трохи.

Можливо, цей епізод, а можливо заміни Луческу (Караваєв та Бєсєдін замінити Тимчика і Ваната, в перерві вийшли Гармаш та Андрієвський) змусили “Динамо” поставитись до гри більш відповідально. Один провал (що трапляється не так вже й рідко) міг коштувати занадто дорого. Кияни збільшили тиск, Дубінчак та Караваєв стали активніше підключатись флангами, Гармаш шукав варіанти чи для пасу, чи для удару, як на 75-й хвилині, коли пробиваючи з кута штрафної, ледь не поцілив у дев’ятку.

На 77-й хвилині ледь не спрацювало відчуття моменту Буяльського – спроба подачі Караваєва завершилась серією рикошетів, Віталій підхопив м’яч та підсікав на воротарем, але Когут зачепив. Потік кіпер наварив каші, подарувавши м’яч Бєсєдіну, але велике бажання Артема нарешті перервати свою безгольову серію зіграло з ним злий жарт – вище воріт. Проходить ще пів хвилини і Циганков виводить Гармаша на побачення, знову Когут рятує.

В цей період “Динамо” дійсно подобалось – хвилі на ворота “Вересу” накочувались одна за одною. Рівненська оборона трималась з останніх сил. Андрієвський перевірив пильність Когута ударом зі штрафного – це було не складно, а ось з пострілом Циганкова довелось значно складніше. Власне, кияни напосідали до останнього, однак закріпити свою перевагу ще одним забитим не вдалось. Втім, це змусило “Верес” забути про свою атаку, а, отже, максимально убезпечило ворота Бущана. 0:1 – “Динамо” не відпускає “Зорю” та впритул наближається до “Шахтаря”.