Український футбол

Наставник Шерифа зізнався, що має досвід поводження зі зброєю і не боїться брати участь у бойових діях. Нещодавно Юрій Вернидуб повернувся в Україну і вступив до лав Збройних Сил.

“Мене намагалися зупинити близькі люди – дружина, діти, онуки. Я стояв на своєму і вдячний дружині за підтримку. Вона знає мій характер. Якщо я ухвалив рішення, то не зміню його. Ми могли виїхати у Молдову, і цей варіант ще відкритий для моїх дітей, для їхніх дружин, для моїх онуків. Але я і моя дружина точно залишимося в Україні.

Найважчі бої, мабуть, за 120 км від того місця, де ми перебуваємо. Але я ухвалив своє рішення, тому все добре. Я не боюся. Не маю права розголошувати свою роль в армії. Зараз нас інструктують. Кожної хвилини ми готові йти туди, куди скажуть. Я ще не використовував свою зброю, але завжди готовий. У будь-який час.

У молодості був в армії два роки, це було обов’язково. Але це було в підрозділі для спортсменів. Два місяці ми навчалися теорії, а вже потім – поводитися зі зброєю. Але це було дуже давно. Я не можу сказати, що маю проблеми з використанням вогнепальної зброї. Знаю, як нею користуватися.

Колектив навколо мене – просто божевільний. У хорошому сенсі, звичайно. Дуже здорово, що я є частиною такої команди. Тут є різні особистості. Але вони згуртовані, дружні та дуже мотивовані. Все ділиться між нами. З цієї точки зору все добре. Також приємно, що багато хто захотів зі мною сфотографуватися.

Тут я зустрів свого племінника, але загалом я не знав цих людей. Моєму братові більше 60 років, а молодший син не може воювати за станом здоров’я. Старшого сина (Віталія Вернидуба, гравця Зорі – прим. “Футбол 24″) тут немає, бо я наполягав, щоб він залишився вдома – у нього двоє маленьких дітей. Якщо він знадобиться, то обов’язково прийде, я не сумніваюся”, – розповів Юрій Вернидуб в інтерв’ю BBC.