Сьогодні, 17 листопада збірна України у Кошиці проведе свій заключний матч у груповому раунді Ліги націй сезону-2026/2027.

У поєдинку з Грузією визначиться команда, яка займе третє місце, а кому доведеться зіграти стикові матчі за право залишитися в Лізі В.

Авторитетний вітчизняний тренер Мирон Маркевич оцінив невдалий виступ команди в Белфасті проти Північної Ірландії (0:1) та поділився очікуваннями від сьогоднішнього протистояння.

– Мироне Богдановичу, чим пояснити таку беззубу гру збірної України в Белфасті, у матчі, в якому нам кров із носа треба було забивати?

– Мені чомусь здається, що немає єдиного колективу. Кожен гравець у своїй шкаралупі. Рівень гри був посередній. Такі матчі треба вигризати. Якщо не виходить за рахунок майстерності, то має бути характер, самовіддача. Я цього, на жаль, не побачив. А північноірландці билися, і так це відбувається у кожному поєдинку. Тому, мабуть, вони й не на першому місці в групі.

– Зараз можна звинувачувати будь-кого. Але ви, як авторитетний фахівець, який вихід бачите із ситуації, коли ми двічі поспіль і по ділу програємо команді, у складі якої на поле вийшло лише два представники Прем’єр-ліги. Інші футболісти з першого та другого дивізіону Англії?

– Знову ж таки, я не побачив характеру у наших гравців. У мене склалося враження, що північноірландці розуміють, що грають за свою країну. Говорячи про нашу команду, я маю великі сумніви. У середньому темпі перемоги на такому рівні та в сучасному футболі не заробляються.

– Ліга В поки що найкраще, що може бути для збірної України?

– Зрозуміло, що не хочеться опускатися нижче, на рівень білорусі чи Казахстану.

– Попереду останній матч із Грузією. Нас влаштовує нічия. Гратимемо на утримання рахунку, щоб не програти?

– Я не знаю, що сказати (сміється). А якщо серйозно, треба думати, як виграти. Розраховувати на нічию – чекай на поразку.

– Відсутність у складі суперника Кварцхелії – великий плюс для України?

– Безперечно. Хоча грузини без свого лідера непогано виглядали у матчі з Угорщиною, пропустивши лише ближче до кінця поєдинку. Суперник чудово розуміє, що йому потрібна перемога, тому й настрій у них, гадаю, буде відповідний.