– Валерію, чи правда, що ви не сьогодні-завтра маєте стати новим головним тренером Інгульця?

– Розмови є, а офіційно це буде, як уже президент вирішить. У понеділок чи вівторок…

– Тобто з Олександром Поворознюком у вас розмова вже була?

– Так, розмова з Поворознюком уже була. Ще коли команду залишив Василь Васильович [Кобін], але тоді конкретики не було. У нього були [на той час] ще там якісь варіанти. Не тільки я, а ще кілька кандидатів. Сказав, що, якщо він вирішить по мені так, то зателефонує після гри [з Металістом]. Поки дзвінка не було…

– Чи були ви сьогодні присутні у Петровому на матчі Інгулець – Металіст (1:0)?

– Ні. Не був.

– Взагалі, вам було б цікаво працювати з Інгульцем?

– Звісно! Інгулець – амбітний клуб, який завжди перед собою ставить високі завдання. Не так давно він в УПЛ грав, до фіналу Кубка України доходив. Тим паче, що нині я без роботи після того, що сталося з Ворсклою… Тому, якщо буде конкретна пропозиція [від Інгульця], я не відмовлюся.

– З таким одіозним босом, як Олександр Григорович Поворознюк, не боїтесь співпрацювати?

– Буде цікаво [працювати з Поворознюком]. Наскільки я знаю, в Інгульця є і база, і умови. Тому подивимося, як воно буде…

– Ви згадали про Ворсклу, тому не можу не спитати, чи повністю розрахувався з вами полтавський клуб?

– Ні. Є борги. Дуже великі…