Після розгромної поразки у Кракові тренер алкмарців запевняв, що прибереже лідерів на фінал Кубку. Цього ж вимагала преса й вболівальники, але дані обіцянки могли бути хитруванням. Виявилось, що Лерой Етхельд не брехав – “сировари” вийшли у напіврезервному складі, притримавши у запасі та поза заявкою одразу шістьох футболістів основи з першої гри.

Зокрема, на поле не було Сміта (потенційного новачка Реала), Перотта (29 голів у сезоні), Де Віта (за ним стежить Айнтрахт), Піра Коопмейнерса (сильний “диспетчер”), досвідченого капітана Класі, віце-капітана Мейненса та двох основних центрбеків. Берегли і найближчих резервістів на кшталт Уфкіра, Дейкстри чи Єнсена.

Арда Туран виставив приблизно той же склад, що і в Кракові – тільки Назарина замінив Педрінью. Зате у порівнянні з поєдинком проти ЛНЗ було проведено шість замін. Тренерський штаб дозує навантаження на тлі дуже щільного графіку й матчу з Поліссям у понеділок.

Алкмарці так і не визначились із генеральною лінією на матч. Вони чергували високий пресинг із низьким блоком, але за будь-якого розкладу залишали багато простору. Значно більше, ніж у першій зустрічі. Також вони не чинили тиску на Різника, однак це не заважало “гірникам” розігрувати коротко й витягувати АЗ на власну половину.

Характерною особливістю першого тайму стали виноси Різника на Еліаса. Каун не завжди чіплявся за них (навіть рідко), але усі підбирання та єдиноборства за нічийний м’яч завершувались на користь “помаранчево-чорних”. Не в останню чергу це виходило, тому що Очеретько й Назарина перед виносом вбігали на власну половину, витягуючи за собою обох опорників АЗ – це створювало більше простору між лініями на чужій половині.

Шахтар домінував у цій зоні й загалом виглядав значно кращим колективом. Підопічні Арди Турана в першому таймі мали 56% контролю (доводили до 63%), завдавши майже втричі більше ударів (8:3) і вдвічі більше дотиків у штрафному (12:6). Тобто, донеччани працювали на м’ячі, мали купу простору, а завдяки швидким поверненням володіння часто ловили Алкмар на перехідних фазах.

І все було б прекрасно, якби не завершальна фаза. Лідери “гірників” або затягували із рішенням, або тягнули ковдру на себе й провалювалась. Колосальна кількість контрвипадів взагалі не дійшли до логічного кінця – і це систематична проблема Шахтаря. Команда залишається нестабільною в зручних для себе умових – в одному матчі бразильці рвуть суперника на шматки (як з АЗ чи Лехом в перших матчах), а за тиждень донеччани порять випад за випадом (як у матчі-відповіді в Познані).

У першому таймі в Алкмарі “помаранчево-чорні” створили всього два цікавих епізоди. Вже на 3-й хвилині прорив Вінісіуса правим флангом метрів на 30 завершився дальнім ударом – м’яч пройшов повз дальню стійку. На 21-й же Ісаке отримав передачу на хід по лівому краю, розхитав у штрафному Богарда й пробив у ближню дев’ятку, однак бразилець поцілив у зовнішній бік сітки!

Ще дві атаки демонструють, наскільки Шахтар пробачав АЗ. Так, на 4-й хвилині Кауан прийняв закидання від Різника й почав тікати до карного майданчика, однак звідти він вгатив кудись у район кутового прапорця. На 28-й же Невертон запускав Кауана під ривок віч-на-віч з центру поля, однак бразилець пригальмував і просто довзолив відібрати м’яч у себе.

За такий футбол могло прилетіти покарання перед перервою Садік прибіг на праву стійку під діагональ, скинувши її головою вздовж воріт. Різник застряг на місці, а м’яч ледь не закрутився у площину воріт. Був також кутовий, який закручували у ближній кут, однак Невертон вибив сферу – а Різник вдарився об стійку та трішечки забив спину.

Прямо перед фінальним свистком Вінісіус ризикував нарватись на червону картку, високо піднявши ногу й вибивши м’яч. За інерцією бразилець в’їхав шипами в стегно супернику, однак Тобіаса одразу ж зрізав Садік. Вінгер зіграав дуже жорстко й отримав жовту, а про Вінісіуса якось призабули.

Команди відправились відпочивати за нулів на табло. Лерой Етхальд у роздягальні провів подвійну заміну, знявши Майкуму та Садіка – замість них вийшли Уфкір і Єнсен, яких можна назвати футболістами основного ростера. Вони непогано увійшли у гру, однак “сировари” взагалі нічого не створювали до 60-х хвилин.

Кауан же на старті запоров ще одну швидку атаку, а на 58-й хвилині кількість нарешті перейшла у якість. Шахтар заслужено відкрив рахунок. Педро Енріке зачепився за закидушку по флангу й вже падаючи скинув її на хід Кауану, а той прорвався по центру й стягнув на себе трьох захисників – після чого дав розрізний пас Аліссону на край штрафного. 0:1!

Всі питання щодо переможця, здавалося б, були зняті. Арда Туран в наступні 12 хвилин зняв Ісаке Сілву, Аліссона, Невертона й Кауана, а на поле вийшли Мейрелліс, Феррейра, Егіналду та Марлон Гомес. На цьому відрізку донеччани вже заспокоїлись, дозволивши АЗ пограти у футбол – і алкмарці так пограли, що довели володіння до 66%.

Цей футбол довго не приносив моментів, що багато говорить про силу й менталку даного складу “сироварів”. Тим більше несподіваними стали два голи господарів. На 73-й хвилині свіжий Єнсен зрівняв рахунок, вгативши зі стандарту воротарський кут – та ще й з рикошетом від стійки. 1:1.

На 80-й же не менш свіжий Уфкір скористався відсутністю тиску й спокійно подав у карний майданчик, а Ковач (теж вийшов на заміну), скинув на правий край під удар Шину – 1:2! Шахтар багато дозволяв у власному штрафному в першому матчі, та й загалом ця проблема є систематичною, тож подібний гол не здивував. Сталося те, що мало статись рано чи пізно. Добре, що пізно.

Втім, вже на 84-й хвилині донеччани відновили статус-кво, забивши не менш логічний гол. Феррейра відібрав м’яч на фланзі й втік у контратаку 2-в-2 разом з Мейреллісом. Усе завершилось пасом за спини, виходом віч-на-віч і голом Мейрелліса – 2:2!

Лукас міг і дубль оформити, потужно вгативши у дев’ятку в компенсований час, але Зут парирував. Зрештою, фінальний свисток зафіксував бойову нічию в Алкмарі. Шахтар за сумою двох матчів виходить у півфінал Ліги конференцій!