Альваро Арбелоа не став проводити експериментів зі складом. У нього навіть особливих можливостей не було, адже через травми зіграти не могли Мбаппе, Каррерас і Родріго. У лазареті залишається і Беллінгем. За таких умов основа “вершкових” виявилась прогнозовано – здивувати могла хіба що довіра до юного Пітарча (153 хвилини за Реал) замість Камавінги та поява Браїма Діаса в трійці атаки (яка була формальною).

А от Гвардіола виставив якогось тактичного Франкенштейна. КаталонеПеп ць спробував вмістити на полі Савінью, Доку й Семеньйо одночасно – причому Антуан опинився у незвичній ролі “десятки”. До них (а також до Холанда й Бернарду) з позиції лівого фулбека підіймався О’Райлі, який працював у напівфланзі чи навіть у центрі. Позаду залишалась тільки трійка центрбеків і Родрі.

“Містяни” у грі на м’ячі формували модель 3-1-6. Плюсом була велика кількість технічних і швидких футболістів у зоні м’яча – відібрати його було б дуже важко. Крім того, значну увагу приділяли роботі на флангах. Вінгери отримували ширину й мали б варіанти у зонах завершення або при обіграшу на чужій третині.

На перших хвилинах Реал дійсно зіткнувся з певними проблемами у флангах. Доку двічі проходив Трента й виконував небезпечні простріли, змушуючи Куртуа виручати. Один перспективний крос мав і Савіньйо. Втім, для Альваро Арбелоа такий футбол не став несподіванкою – у схожому руслі ангілйці працювали і в осінній зустрічі.

Вмикання О’Райлі від самого початку мали парируватись опусканнями Вальверде в лінію захисників. Феде працював персонально по Ніко. Спочатку уругвайцю бракувало синхронізації з партнерами, але досить швидко справи пішли в гору – більшу частину часу Федеріко діяв персонально з Ніко, але за потреби він передавав англійця Все це виглядало дуже злагоджено.

П’ятірка у захисті Реала й вимкнена підтримка у напівфлангах призвела до нейтралізації вінгерів Манчестер Сіті. Холанд взагалі розчинився. Єдиний справді перспективний епізод у першому таймі стався після пострілу Бернарду Сілви з лінії півкола після пасу Савіньйо – м’яч пройшов у метрі від лівої штанги. Ось і все.

У діях Манчестер Сіті відчувалась хаотичність, однак це була лишень половина проблем. Початкова ідея Гвардіоли – 3-1-6 при грі на м’ячі – створювала істотний ризик отримати контратаку. Він підвищувався через кадрове наповнення – О’Райлі захищається не дуже якісно, а тут ще й треба було встигати повертатись з чужої тертини.

Хусанов же на протилежному фланзі мав працювати персонально по Вінісіусу, адже узбек має високу швидкість. От тільки у Жуніора в арсеналі не тільки передачі, й серйозний арсенал передач – зокрема, він добре виконує діагоналі. Дуже часто вони відправлялись саме в зону О’Райлі. Крім того, мадридці підтримували бразильця відкриваннями за спину.

Не можна сказати, що підопічні Пепа Гвардіоли хоч раз втратили баланс, серйозно провалившись у перехідній фазі. Просто у англійців не було головного – контролю над грою. Вертикальність, яку опановує цьогорічний Сіті, теж виявилась нейтралізована. Матч виглядав хаотично, розбиваючись на окремі епізоди – і це грало на користь “королівському клубу”.

Перший тривожний дзвіночок для гостей пролунав на 10-й хвилині, коли Вінісіус виводив Браїма Діаса сам на сам з Доннаруммою. Голкіпер виграв дуель, а лайнсмен помітив офсайд. Після цього моментів не виникало, що вже багато говорить про Сіті – претендет на чемпіонство Англії нічого не міг зробити з командою, яку нещодавно переграли Мальорка й Осасуна.

А потім почалося щось неймовірне. На 20-й хвилині Реал відкрив рахунок завдяки банальному виносу Куртуа. Тібо запустив м’яч у зону О’Райлі – туди саме прибіг Вальверде, який опинився першим м’ячі. Уругваєць з лету прокинув сферу на хід, олегко втік від фулбека, а потім обійшов Доннарумму. Залишились тільки забити в порожні. 1:0!

Ще за сім хвилин Реал подвоїв перевагу. Спочатку м’яч із власної половини протягнув Браїм, а потім Вінісіус змістився по діагоналі й дав розрізну передачу. Вальверде ж відірвався від О’Райлі, забіг за спину Геї та вийшов віч-на-віч. Свій прорив уругваєць завершив ударом з лівої у дальній кут. 2:0!

Перед перервою справа дійшла і до хет-трику. Реал провів контратаку, однак нічого критичного не сталося. Момент відверто зажували через невдалий пас, перетворивши швидкий випад на статичний епізод 6-в-6. Втім, Валвьерде скористався неуважністю Родрі, пробігши за його спиною у штрафний під закидушку Браїма – після цього Феде протиснув Діаша й прошив Доннарумму. 3:0!

Це ув перший хет-трик Вальверде у Лізі чемпіонів. Варто відзначити і Куртуа – у цьогорічній ЛЧ бельгієць має вже два асисти. Більше, ніж у Рафіньї з Барселони.

У роздягальні Гвардіола визнав помилку, знявши Савіньйо й відправивши Доку на правий фланг. Семеньйо повернувся на лівий, а позицію десятки віддали Рейндерсу. Загалом, структура “містян” у атаці стала консервативнішою – однак тепер треба було забивати за будь-яку ціну. І бажано побільше.

Як наслідок, Сіті підставлявся під контратаки. Всього за хвилину після відновлення гри звичайний винос у напрямі Браїма перетворився на вихід віч-на-віч. Бути б четвертому голу, якби Доннарумма не врятував.

На 57-й же хвилині Семеньйо заробив кутовий, вгативши з гострого кута й змусивши Курута парирувати. От тільки цей корнер вилився у контратаку, в завершенні якої Вінісіус зайшов у карний майданчик – а Доннарумма смикнув бразильця за ногу! Тут навіть симулювати не довелося.

Феде міг би оформити покер, але 11-метровий взявся виконувати сам постраждалий. Жуніор спробував пробити у правий нижній кут, однак Доннарумма витягнув цей удар! Цей момент став для Реала останнім у зустрічі.

Манчестер Сіті теж нічого не створив. Винятком став епізод із пресингом у штрафному, під яким поплив Пітарч. О-Райлі вдібрав м’яч і зарядив метрів з шести, однак Курута парирував ногою! Ось і вся гострота з боку “містян”. Зрештою, фінальний свисток зафіксував перемогу Реала з рахунком 3:0.