Частина футболістів зберігала довіру до тренера та його ідей — серед них називають Кіліана Мбаппе, Арду Гюлера, Орельєна Чуамені, Дані Себальйоса й Асенсіо. Водночас інша група гравців скептично ставилася до Алонсо та не поділяла його підходів, зокрема Федеріко Вальверде, Джуд Беллінгем і Вінісіус Жуніор.

За інформацією кількох джерел у клубі, переломним моментом стало рішення керівництва не карати Вінісіуса Жуніора за його емоційну реакцію після “Ель Класіко”. Саме тоді, як зазначає журналіст Маріо Кортегана, Алонсо остаточно втратив контроль над роздягальнею, оскільки цей епізод був сприйнятий як підрив його авторитету.

Індивідуальні амбіції футболістів стали надто домінуючими. На цьому тлі виникали й стратегічні розбіжності з керівництвом клубу, яке наполягало на одночасному використанні в стартовому складі Мбаппе, Вінісіуса, Родріго та Беллінгема — варіанті, що спочатку не відповідав баченню Алонсо.

За даними ESPN, додатковим джерелом напруги стали методи роботи тренера. Зокрема, Джуд Беллінгем відкрито висловлював невдоволення тривалими відеосесіями з тактичним аналізом. Разом із Вальверде та Вінісіусом він входив до групи футболістів, які найактивніше критикували ідеї та підхід Хабі Алонсо, що лише поглиблювало внутрішній розкол у команді.