Український воротар Яків Кінарейкін детально розповів про свій трансфер з львівських “Карпат” до іспанського “Вільярреалу Б” у липні 2025 року.

У ексклюзивному інтерв’ю гравець поділився, як виникла пропозиція з Ла Ліги та скільки тривали переговори.

– Як взагалі виник варіант з “Вільярреалом”? Були здивовані такій пропозиції?

– Виник цей варіант якось спонтанно, тому що я навіть не очікував, що кудись можу піти з “Карпат” у це трансферне вікно. Я подумав декілька днів, поспілкувався з рідними, з батьками – і вирішив, що треба робити цей крок.

А з приводу того, чи було це для мене сюрпризом, то я скажу, що скоріш за всі ні, тому що я просто розумію, для чого я кожного дня працюю. Це для мене, можна сказати, винагородження за мою працю. Не було такого здивування.

Звісно, було дуже приємно. Хотілося перейти в цей клуб, і дякую, що всі карти так склалися, дякую “Карпатам”, що вони відпустили.

– Як довго тривали переговори між клубами?

– Я не дуже в то все вдавався, щоб не забивати собі голову і не переживати, цим займався мій батько. Як він мені розповідав, це десь було 3-4 дні. Ще треба брати до уваги, що якраз це все почалося на кінці тижня.

Можливо, знаєте, що європейці в суботу ще можуть трохи попрацювати, але тільки до обіду, а в неділю взагалі всі відпочивають – і через те трохи довше були переговори. Але потім, як тільки вони вже вийшли на свій робочий графік, то плюс-мінус усе вирішили.

– Як вам те, що клуб з Ла Ліги, який у минулому сезоні посів 5-те місце в чемпіонаті Іспанії і вийшов до Ліги чемпіонів, видав за воротаря з України такі немалі кошти, як 700 тисяч євро? Чи не було з цього приводу тиску очікувань?

– Зрозуміло, що коли платять гроші, то від футболіста чекають більшого, ніж від інших. Але треба ще розуміти, що у нас менталітет трохи інший.

Для нас та сума, яку ви назвали – це великі гроші, а для такого клубу, як “Вільярреал” – вони на цьому і будують свій бізнес, що віддають немалі для України гроші, але малі гроші для їхнього футболу за молодих хлопців, потім награють і через декілька років перепродають набагато дорожче. Вони на цьому роблять бізнес – не тільки за рахунок цього, але й за рахунок цього клуб існує та продовжує свою діяльність.

Тому для іспанського футболу це не такі вже великі кошти, але, звісно, я розумів, що для України це багато – і через це будуть очікування, буде тиск. Але я розумів, на що я йшов, тому не можна сказати, що я піддавався цьому тиску, – сказав Кінарейкін.