Автор асисту та голу в матчі з «Рухом» (0:2) капітан «Динамо» Віталій Буяльський поділився враженнями від гри.

– Ви стали автором гольової передачі та голу сьогодні – можна сказати, герой матчу…

– Не вважаю себе героєм, уся команда зіграла добре. Деякі хлопці готувалися більше, ті, хто їздив до збірних, – менше. Але те, що обговорювали на теорії, сьогодні старалися виконувати. Не все вдавалося, але є до чого прагнути.

– Після цього був момент, коли ти прокинув м’яча поміж ніг супернику, і «Динамо» знову ледь не забило. Свідомо грав саме так?

– Кожний момент на полі потрібно робити з головою й думати, для чого ти це робиш. Я хотів прокинути поміж ніг супернику, і добре, що вдалося це зробити.

– «Динамо» дуже жваво розпочало гру, одразу забезпечивши собі результат. Таким був план на гру?

– Завжди хочеться якомога швидше забити. Це додає команді впевненості, а супернику, навпаки, нервозності. Тому ці голи зіграли нам на руку.

– Після першого забитого м’яча ти зібрав усіх та побігли святкувати, вітаючи при цьому Михайленка з народженням сина. Це було заплановано?

– Ми знали відповідальність, потрібно було привітати Миколу та його сім’ю, тож нічого надзвичайного не зробили.

– У другому таймі, скажи чесно, були думками вже в кубковому поєдинку, берегли сили?

– Не сказав би, що берегли. Просто у другому таймі поле стало набагато гіршим – у тих моментах, де віддавали передачу в ноги, відскакував м’яч, неправильні рішення приймали. Також з’явилася певна нервозність, почали вибивати м’яч, а попереду чіплятися нам важко – напевно, один Ярмоленко може, оскільки йому антропометричні дані дозволяють.

– Сьогоднішній матч став для тебе ювілейним, 350-м. Чи вважаєш себе легендою клубу?

– Я себе ніколи не оцінюю, для цього є журналісти та експерти. Моє завдання – виходити на поле та допомагати команді. Звісно, хотілося би і 600, і 700 матчів мати, але подивимося, як уже буде.

– 700 матчів не має у своєму активі навіть Олександр Шовковський…

– Усе колись буває вперше (посміхається). Головне – ставити перед собою максимальну ціль, і відштовхуватися вже від неї.