Збірна України перемогла на виїзді Албанію в 6-му турі Ліги націй – 2:1, завдяки чому зайняла друге місце в своїй групі і здобула право взяти участь в плейоф за право переходу в групу А Ліги націй.

Оцінити цю гру Footboom попросив екс-захисника “Шахтаря”, відомого футбольного експерта Олександра Сопка.

– Коли нас притиснуло – далі вже нікуди, ми мобілізуємося по-максимуму, – зазначив Сопко. – Збірна України продемонструвала в Тирані, можливо, й не найкращу свою гру, але настрій і колективізм був на рівні, і наче під замовлення ми вирішуємо своє питання. Так було і у відборі на Євро-2024. Всім хотілось би більш легкого шляху, однак знову показуємо, що самовіддача – це наша опція.

Якщо порівнювати цей поєдинок з першим проти Албанії, то гра вийшла діаметрально протилежною. І за якістю, і перший тайм ми провели дуже добре. Тобто, ми помилки виправили, ввели в стартовий склад нових виконавців, зробили вірні кадрові рішення.

– Збірна України змінила тактику?

– Схема ця не нова. Просто у складі з перших хвилин з’явилися Зінченко і Калюжний, що дало позитивний ефект. Зінченко не тільки забив, а й приніс тактичну грамотність, і поки у нього були сили, дуже добре впливав на гру команди.

Що стосується Калюжного, то його манера гри нагадала мені моє покоління, коли грали просто, не боячись, і при першій же можливості йшли у відбір. Зараз футболісти більш хитрі, і більш боягузливі. А Калюжний буде битися до кінця. Так, він може помилитися в передачі, але планку боротьби не знизить ніколи. І це – приклад для інших гравців збірної України. Помітно було, як Калюжний починав відбір, починав йти в стик, і за ним в цей вир кидалися партнери по команді. Так вибудовувався наш ланцюжок боротьби, і був успішний відбір м’яча.

– Кого ще можна відзначити в складі збірної України?

– Калюжний і Забарний своїми вправними діями давали свободу нашим хавбекам. Відзначити можна всю команду, однак тягнутися всі інші повинні саме за цими футболістами. Звичайно, тільки двох таких виконавців, як Калюжний і Забарний, замало…

Підтвердилась думка, що Мудрик не здатний на одному рівні провести два матчі поспіль. Михайло випадав з гри, і від цього помітно страждала атака нашої команди в поєдинку з Албанією. Про Зінченко я вже казав – поки йому вистачало свіжості, все було добре, і його академічна, спокійна гра приносила нам користь, а коли він фізично підсів, почалися провали. Зазначу, що Мудрика й Зінченка треба було міняти раніше.

– Не всі очікували побачити в “старті” Гуцуляка і Яремчука…

– Вихід Яремчука напрошувався. Врешті-решт він забив. Але надалі Роман перетримував м’яч і приймав неправильні рішення. Якщо б він був у кращій формі, то й для атаки збірної України було би набагато більш користі.

Гуцуляк зіграв пристойно. Добре тримав м’яч, діяв спокійно й досить гостро в атаці. Інша справа, що він не витримує до кінця темп таких матчів, і на 90 хвилин його ще не вистачає. Сподіваюсь, що це з часом можна буде виправити.

– Пропустила наша національна команда з пенальті після фолу Трубіна. Яка частка його провини в цьому епізоді?

– До фолу призвів ряд командних помилок. А Трубін просто не бачив суперника і намагався зіграти в м’яч. Задача албанського форварда була дотягнутися першим до м’яча і впасти. Арбітр в такому випадку завжди приймає сторону атакуючого…

– Після гри на важкому полі в Батумі були застереження, мовляв, у наших футболістів будуть важкі ноги і, через це, – високий брак в поєдинку з Албанією.

– Брак не був пов’язаний зі втомою. Це просто неправильні рішення. Ми легко втрачали м’яч, і Мудрик, і Шапаренко. Треба було діяти простіше. Так, як це робив Калюжний. Якщо інші футболісти позбавляться зайвих рухів, це піде тільки на користь збірній України.

– Склалося враження, що збірна Албанії втратила концентрацію з перших хвилин і до перерви не змогла прийти до тями…

– Албанія – це проста команда. Її козирі – не майстерність і зіграність, а мотивація і боротьба, причому, більше на емоціях. У неї немає лідерів, здатних повести за собою. І саме за рахунок емоційної боротьби й супермотивації албанці перемогли збірну України в першому матчі. В Тирані ми не дали їм викласти ці їхні козирі. Збірна України краще рухалась, краще тримала м’яч. Суперник віддав нам ініціативу і грав нервово, чим ми й скористались з певною долею везіння.

Коли команда отримує такий болючий удар, як збірна Албанії, отямитися важко. Неприємно вражає інше – те, що українці потім самі ж допомагають супернику повернутися в гру, діють без злості, без належної боротьби. Ми віддаємо ініціативу і опонент поступово приходить в норму. Немає ще у збірної України певного інстинкту, коли треба остаточно добивати суперника. Ми ж вирішили утримувати результат, в другому таймі перестали високо пресингувати, думати лише про контратаки. Ризик, звісно, був. Після пенальті у албанців наче гирі з ніг впали.

До речі, вважаю, що до перерви арбітр прогавив 11-метровий у ворота Албанії, після того, як відверто завалили в штрафному майданчику господарів поля Мудрика. Не знаю, чому рефері вирішив не карати албанців…

– На збірну України тепер чекає плейоф Ліги націй. Що можна покращити в грі нашої команди?

– До матчу з Албанією у мене була впевненість, що наша команда переможе. Будь-який ланцюг невдач колись переривається. Але вдачу треба шукати. Робити свою справу і змінювати самооцінку. Сподіваюсь, що після цієї перемоги Сергій Ребров остаточно з клубного тренера перетворився на тренера збірної, а наші футболісти нарешті спустилися на землю, забувши про свій начебто зірковий статус. Важливо, коли твоя команда починає розуміти, що пахати треба й у матчах з такими суперниками, як Албанія, Грузія та Чехія. Це й дає результат.