Головний тренер футзальної збірної України Олександр Косенко не зміг вибороти бронзову медаль чемпіонату світу у якості гравця у 1996 році, але здобув її у якості тренера, впевнено обігравши Францію у “малому фіналі” (7:1).

Після чого, вже, у вже у ранзі бронзового призера ЧС-2024, Косенко поспілкувався з ведучими YouTube-каналу УПЛ ТБ, повідомляє офіційний сайт Асоціації футзалу України:

– Доброго і, по-справжньому, історичного вечора вам. Розкажіть, як воно відчувати себе призером чемпіонату світу?

– Доброго вечора! Поки що дійсно немає повного розуміння, але це справді фантастично. Напевно усвідомлення прийде трохи пізніше, а зараз це якось важко уявляється, але це дійсно так. Ми – бронзові призери чемпіонату світу.

– Як вам медаль? Вже святкували?

– Ще не було часу. Ми лише приїхали після церемонії нагородження. Зараз, якщо залишаться емоції та сили, то трохи відсвяткуєм. Але багато святкувати не будемо, бо вже завтра вранці потрібно буде вилітати.

– Щодо вильоту. Він планувався заздалегідь чи доводилося по ходу турніру квитки переброньовувати?

– Після кожної стадії бронюються квитки на рейс. Якщо команди не проходить у наступну стадію, то вона вже наступного дня вилітає додому. Це така формальність, якою користуються усі команди. Добре, що ми тут залишилися до кінця і з гарним настроєм будемо повертатися на Батьківщину, як і хотіли.

– У фіналі Бразилія обіграла Аргентину. В середу, на мою думку, у рівному поєдинку Україна поступилася Бразилії. Чи не з’являлися думки у стилі “на їх місці мали б бути ми”?

– Дійсно, гра була рівною і шанси в нас були. Якби ми програли вчисту, таких думок, мабуть, би й не було. А так, дійсно, були моменти і такі думки подекуди з’являються. Дійсно, дуже хотілося б бути на їх місці, але й бронзові нагороди, на мою думку, це – дуже вагомий результат. Не перестану дякувати всім, хто допомагав, грав та захищав.

– Ви в збірній вже 11-ий рік. Чи є наснага продовжувати далі? Чи гратимуть ці ж хлопці у відборі до наступного великого футзального форуму?

– Зараз немає таких думок. Зараз головне відпочити, а вже надалі будемо спілкуватися і відповімо на ці запитання. Проте зараз сказати нічого не можу.