– Ти перебуваєш у команді трохи більше місяця. Можна сказати, що ти вже адаптувався?

– Так, я приїхав трошки більше місяця тому. Порівняно з передсезонкою в “Побдерезовій” було трошки важко звикнути до вимог у новій команді, коли ти починаєш тренуватися за чотири дні до кінця зборів. Ми зіграли сім-вісім контрольних зустрічей. Передсезонка пройшла на топовому рівні.

– Для тебе важливо було пройти повні збори з командою, чи вистачить кількох тижнів адаптуватися?

– Місяця цілком достатньо, щоб на 100% зрозуміти вимоги тренерського штабу і знайти взаєморозуміння з новими партнерами по команді.

– Присутність легіонерів сприяла твоїй швидкій інтеграції в команду?

– Так. Молло, Ейнел, Яшарі та інші хлопці дуже сильно мене підтримують. Вони охоче допомагають мені в усіх питаннях.

– Не боявся їхати в Україну під час війни?

– Я знаю, що зараз у складний момент. Як я вже сказав, я спілкувався з Соарешом і моїм агентом, моєю родиною. Я отримав багато порад, як бути обережним. Також я розмовляв із людьми, які знають усю ситуацію в Україні. Вони сказали: Марк, ти можеш приїхати сюди. Я знаю, що УПЛ була топовою лігою до війни. Усі знають “Динамо”, “Шахтар”, “Дніпро” як постійних учасників єврокубків. Я вважаю, що для мене це виклик від Бога, і мені випала чудова можливість. Для мене це рішення не було складним.

– Чим український футбол тебе здивував?

– Можу виділити кілька речей. Великі стадіони, тренувальні поля, професіоналізм, як розвиваються клуби, порівняно зі Словаччиною та Польщею. На власному досвіді переконався, що Україна має все, щоб бути топовим чемпіонатом, якби не війна.