Український футбол

– З Ігорем Леоновим працювалося добре, позитивний такий тренер. Я йому дуже вдячний, тому що прийшов у команду, коли вже був третій тур і особливо не був готовий, хоча й займався індивідуально. Буквально тиждень я потренувався в загальній групі, і він мене поставив на гру з “Олімпіком”, ми їх обіграли. І якось так пішло…

– Важко повірити, згадуючи результати команди, але в тебе тоді були класні партнери: Ковпак, Оріховський, Танковський, Ліпартія, Дубінчак, Авагімян, Козак і навіть Мудрик!

– Так, тоді була класна команда. Шкода, що не вийшло залишитися в УПЛ. Чого не вистачило? Важко сказати. У нас тоді був матч із “Чорноморцем”, який ми 3:3 зіграли, а нам була потрібна тільки перемога. Ну і там сумнівний пенальті в наші ворота поставили. Після тієї нічиєї шансів у нас уже не було. А так ми хороший період там провели.

– Які враження були від Мудрика? Він уже тоді багато приділяв часу індивідуальній роботі після тренувань?

– Так, це вже тоді було. На тренуваннях Міша міг, як то кажуть, у дитячий футбол грати: лізти на п’ятьох-шістьох гравців. Таке траплялося, але займався він дуже серйозно: і в зал ходив, і фішки обігравав. Бувало так, що після тренування ми вже помилися, збираємося їхати додому. Дивимося, а він навіть під дощем ті фішки обігрує. Його тренери потім виганяли з поля, але він усе одно гнув свою лінію і продовжував це робити.

– Олександр Ковпак розповідав, що на полі Мудрик грав сам по собі, постійно загравався. Команду це не дратувало?

– Звичайно дратувало, бо нам був потрібен результат, ще й премії. Тому всі хотіли залишитися в УПЛ, а коли Мудрик на чотирьох-п’ятьох лізе, в той час, як можна звичайний пас віддати, то звичайно досвідчених гравців це дратувало.