Український футбол

У жовтні минулого року Міжнародна федерація футболу (ФІФА) офіційно оголосила, що фінальна частина чемпіонату світу-2030 відбудеться на полях трьох країн: Іспанії, Португалії та Марокко.

Мундіаль, який буде історичним, оскільки відбудеться у сторічний ювілей з моменту самого заснування турніру, також буде особливим для збірних Аргентини, Уругваю та Парагваю, яким дозволено свої перші матчі провести на рідних стадіонах, адже саме Південна Америка стала першим континентом-господарем світових футбольних першостей у 1930-му.

Втім, цілком особливим чемпіонат світу-2030 може стати і для Марокко, й не лише тому, що ця країна вперше в історії стане господаркою турніру, а й через грандіозні плани, що народилися в голові у короля держави Мухаммеда VI. Справа в тому, що 60-річний монарх виявив бажання, щоб у його країні з’явився наймасштабніший футбольний стадіон на планеті, який у перспективі має прийняти фінал чемпіонату світу 2030 року.

Про тверде бажання Марокко побудувати величезну суперсучасну футбольну арену стало відомо восени минулого року. До цього в країні довгі роки ходили чутки, що в районі Касабланки (найбільше та найгустонаселеніше місто Марокко) планується звести нову арену, проте донедавна жодних серйозних зрушень на цьому напрямку зроблено не було.

У жовтні 2023-го керівники Королівської федерації футболу Марокко оголосили, що вже у грудні розпочнуться планувальні роботи з будівництва нового стадіону в районі Касабланки. На увесь процес, як очікувалося, піде щонайменше два роки, хоча згодом плани були скориговані й наразі введення арени в експлуатацію заплановане на 2028 рік.

Перший серйозний крок у напрямку будівництва нового стадіону, який поки що носить робочу назву Гранд Стад де Касабланка, був зроблений у березні цього року. Саме тоді стало відомо, що консорціум на чолі із місцевою фірмою Tarik Oualalou Architecte за активної співпраці з компанією Populous, яка раніше розробила дизайн нового стадіону Тоттенхема, був обраний у ході конкурсу для дизайнерських робіт по новій марокканській «арені мрії».

За наявною на даний момент інформацією, замовник хоче, аби у районі міста Ель-Мансурія в провінції Бенсліман, за 38 кілометрів на північ від Касабланки, було зведено суперсучасний стадіон, місткість якого складатиме 115 тисяч глядачів. Завдяки цьому Гран Стад де Касабланка стане найбільшим стадіоном світу з числа тих, що є діючими та використовуються за прямим призначенням, перевершивши за місткістю нинішнього лідера – північнокорейську арену Стадіон Ниннадо імені Першого травня, яка розташована у Пхеньяні та здатна вмістити після реконструкції, проведеній в 2014 році, 114 тисяч глядачів.

Під реалізацію амбітного проекту восени минулого року уряд Марокко вже виділив відповідне фінансування. Очікується, що для зведення новісінького стадіону в районі Касабланки буде потрібно близько 500 мільйонів доларів, хоча, як часто буває в подібних випадках, зараз йдеться лише про попередній та приблизний кошторис, і в процесі робіт він може бути змінений у бік збільшення, причому поки що в абсолютно невідомих рамках.

Дизайнери, які виграли тендер на створення оригінального проекту, вже обіцяють щось абсолютно грандіозне і, водночас, максимально відповідне культурним традиціям та звичаям Марокко. Зокрема, вже зараз звучать заяви, що Гранд Стад де Касабланка являтиме собою «величезний простір, відкритий світові та шанобливий до природи, яку він захищає». А провідний архітектор проекту Франсуа Клеман особливий наголос сфокусував саме на прагненні короля Марокко розвивати футбольну інфраструктуру країни за найвищими стандартами ФІФА.

“Гранд Стад де Касабланка є наріжним каменем бачення короля Мухаммеда VI щодо розвитку футбольної інфраструктури Марокко. Стадіон відповідатиме стандартам ФІФА, що дозволить приймати на ньому основні ігри найпрестижніших міжнародних змагань, включаючи чемпіонат світу з футболу 2030 року. Очікувані темпи будівельних робіт у Бенслімані демонструють відданість усіх сторін реалізації цього неймовірного проекту в строк і в рамках бюджету. Це стане величезним надбанням країни, піднявши Марокко на найвищу світову платформу розвитку спортивної інфраструктури”, – заявив Клеман.

У кулуарах подейкують, що неймовірні інвестиції, які Марокко готове направити на будівництво найбільшого стадіону у світі, мають створити максимальний тиск на чиновників ФІФА з метою отримання права провести фінальний поєдинок ЧС-2030 саме в африканській країні.

Але тут марокканці мають ключову проблему, і вона полягає в конкуренції із домашніми аренами мадридського Реала та каталонської Барселони, які також є претендентами на право провести вирішальний матч ЧС-2030. Іспанія традиційно має значно більшу популярність у футболі, аніж Марокко, і здатна похвалитися вже готовою та якісною інфраструктурою, що дуже важливо для ФІФА в аспекті вибору арени, яка прийме фінальний поєдинок.

Крім того, із самого початку саме спільна заявка Іспанії та Португалії, до якої пізніше приєдналося Марокко, була фаворитом за право прийняти фінальну частину чемпіонату світу-2030. Європейські країни проводили масштабну кампанію з просування своєї заявки, і об’єднання зусиль з марокканцями спочатку не передбачало наявність в останніх будь-яких амбіцій на проведення фіналу. Його ледве не апріорі за собою залишала Іспанія, через що нинішні відносини між як мінімум футбольними функціонерами цих країн здатні перейти в етап “стрімкого охолодження”, а то й “часткового заморожування”.

Не на користь марокканців грає і та обставина, що їх новий потенційно наймісткіший стадіон планети Гранд Стад де Касабланка фактично розташовуватиметься у містечку Ель-Мансурія, населення якого не перевищує 20 тисяч осіб. Так, менш ніж за 40 кілометрів від місця зведення арени знаходиться 3,5-мільйонна Касабланка, але загалом певний скепсис щодо створення усієї необхідної інфраструктури, починаючи від аеропортів й закінчуючи місткими автомагістралями, зараз присутні, і владі Марокко потрібно інвестувати колосальні кошти, щоб їхнє футбольне дітище справді не виявилося «проектом на один день», а мало реальні перспективи не лише під ЧС-2030, а й надалі, не повторивши долю деяких бразильських стадіонів, котрі виявилися незатребуваними після ЧС-2014.

Поки що складно передбачити, як складеться доля будівництва Гранд Стад де Касабланка, не кажучи вже про реальні перспективи цієї поки що лише проектної арени прийняти фінал ЧС-2030. Проте вже зараз зрозуміло, що влада Марокко готова всерйоз інвестувати у реалізацію планів, які багато журналістів та оглядачів у Європі, вже встигли назвати не інакше як «примхами короля Мухаммеда VI». Втім, історія знає величезну кількість випадків, коли подібні забаганки реалізовувалися у повній мірі, а тому не забігатимемо вперед та лише запасемося попкорном, спостерігаючи, яким же чином чиновники ФІФА балансуватимуть між обіцянками, вже даними Іспанії, та амбітним натиском, добре підкріпленим фінансами, з боку Марокко.