Український футбол

25-річний півзахисник Єгор Шалфєєв став одним із новачків Буковини у зимове міжсезоння. Вихованець запорізького футболу дебютував на найвищому рівні у складі луганської Зорі у 2018 році, згодом протягом трьох сезонів захищав кольори рідного Металурга, а у першій половині кампанії 2023/24 виступав за бузівську «Ниву».

В інтерв’ю клубній пресслужбі Єгор Шалфєєв розповів про початок свого футбольного шляху, про адаптацію та тренувальний процес у Буковині, а також поділився очікуваннями від весняної частини сезону у Першій лізі.

– Чи пам’ятаєш із чого розпочалась твоя любов до футболу?

– Любов до футболу прищепив мені батько, який був професійним футболістом, а також має значні досягнення у мініфутболі. Тому я ще з дитинства почав захоплюватися цим видом спорту.

– Напевно, у кожного в дитинстві був улюблений футболіст, за грою якого спостерігали із особливим захопленням. Хто був твоїм футбольним кумиром? За яку команду вболівав у дитинстві?

– Так, у дитинстві найбільше подобалося спостерігати за матчами лондонського «Арсеналу». Саме гра цієї команди справила на мене неабияке враження. А щодо улюблених футболістів, то це представники все того ж «Арсеналу» – Сеск Фабрегас та Томаш Росіцкі, ігрові дії яких у центрі поля справді зачаровували.

– Як розпочався твій шлях до професіонального футболу?

– У п’ятирічному віці батько привів мене у ДЮСШ у Запоріжжі. У нашому місті на той час були всі необхідні умови для повноцінного розвитку юних футболістів. Моя мати також хотіла, щоб я йшов по стопам батька. У 2011 році потрапив у юнацьку команду запорізького «Металурга» (у дитячо-юнацькій футбольній лізі за команди «Металурга» різних вікових груп Шалфєєв зіграв 81 матч, в яких забив 8 голів, – ред.), після чого протягом п’яти років був гравцем луганської «Зорі», у складі якої дебютував на дорослому рівні. Після луганського етапу кар’єри повернувся до рідного Запоріжжя, де провів декілька сезонів у складі «Металурга». Кампанію 2023/24 розпочав у бузівській «Ниві», а вже зараз розпочинається новий етап моєї футбольної кар’єри – у складі чернівецької «Буковини».

– Який матч за весь період твоїх виступів на професіональному рівні найбільше закарбувався у пам’яті?

– Безумовно, це був матч, в якому я дебютував у рамках Прем’єр-ліги. Це був сезон 2017/18, «Зоря» тоді грала на виїзді з київським «Динамо». Пам’ятаю той мандраж перед грою і пам’ятаю, як сильно хвилювався, але нічого, все ж вдалося справитись з переживаннями. Можу сказати, що для мене це був найважчий, але у той же час найбільш емоційний матч, який неможливо забути.

– На якій позиції тобі найбільш комфортно грати?

– Чесно кажучи, готовий грати на будь-якій позиції, на якій, на думку тренерського штабу, я зможу продемонструвати свої найсильніші футбольні якості. Найголовніше для мене – своїми діями на полі приносити користь команді.

– А якщо взяти до уваги саме український футбол, то кого з гравців ти б виділив на позиції центрбека?

– Півзахисник київського «Динамо» Микола Шапаренко. Це футболіст топового рівня, якому по-справжньому розкрити свій потенціал заважають травми. Я впевнений, що через деякий час він буде грати в одному з європейських топ-чемпіонатів.

– Що ти знав про «Буковину» до переходу у клуб?

– Про «Буковину» знав дуже багато, старався слідкувати за цією командою, адже ще нещодавно тут грав мій друг – Кирило Прокопчук. Ми з ним часто спілкувалися за «Буковину».

– Як проходить адаптація у «Буковині»? Як тобі місто Чернівці?

– Проблем з адаптацією взагалі не виникало, адже у зимове міжсезоння разом зі мною у Чернівці переїхали ще троє гравців з бузівської «Ниви» – Данило Книш, Іван Будняк і Владислав Дворовенко. Та й багато інших хлопців з команди вже знав, оскільки неодноразово перетиналися з ними на футбольних полях під час матчів. Атмосфера в колективі чудова, всі налаштовані на плідну роботу. Місто подобається, хоч наразі і не було змоги його добре пізнати. Ми тренуємося двічі на день, тому немає вільного часу на прогулянки. Після тренувань біжу одразу додому до своєї сім’ї.

– Які враження від перебування у команді? Як проходить тренувальний процес?

– Одразу хочу зазначити, що керівництво створило для нас бездоганні умови. За це їм велика подяка. У «Буковині» створені всі умови для вирішення серйозних завдань.

Мені імпонує, що на тренуваннях ми багато працюємо з м’ячем. Навіть бігова робота – і та з м’ячем. Гадаю, що будь-якому футболісту сподобається такий підхід. Наразі тренуємося двічі на день.

– Які очікування від весняної частини сезону?

– Головне завдання «Буковини» на весняну частину сезону – перемагати у кожному матчі. Зараз у клубі абсолютно всі сфокусовані на продуктивній роботі задля досягнення максимального результату.

Пресслужба ПФЛ