В розмові з кореспондентом Sport.ua головний тренер «Інгульця» Владислав Лупашко оцінив дії своїх підопічних минулої осені та розповів, чого очікує на фініші сезону:
– Не буду оригінальним, коли скажу, що після відчутних кадрових втрат після вильоту з УПЛ, мало хто вірив, що «Інгулець» може швидко повернутися до класу найсильніших. Бо й, справді, коли ми влітку розпочинали підготовку, то банально бракувало гравців навіть на стартовий склад.
– В селекційній роботі «Інгулець» робив ставку на виконавців з досвідом виступів в Прем’єр–лізі?
– Ні, якщо бути точним, то на вільних агентів, переглядали навіть аматорів. Послугами агентів намагалися не користуватися. Пріоритетним було запрошення новачків, яким було до снаги діяти інтенсивно, з заточеністю на атакуючі операції.
– А за стилістикою нинішній «Інгулець» сильно відрізняється від того, яким керував Сергій Лавриненко?
– Звісно, проте далі давайте без конкретики. Все ж, тоді «Інгулець» виступав в еліті, його лави захищали досвідчені бійці, сьогодні ж ми лідери, проте в Першій лізі. А це велика різниця.
– Але хоча б за ментальністю ці «Інгульці» схожі?
– Коли ми тільки вели перемовини з потенційними новобранцями, то звертали увагу не тільки на те, чи проявляють вони настирливість, агресивність в наступі, а й на те, які вони в колективі. Адже нашій команді доводиться базуватися на заміській базі в селі Володимирівка, а це могло сподобатися не всім. Проте маємо те, що маємо.
Що ж до відповіді на ваше запитання, то, дійсно, в кількох матчах ми завдяки максимальній налаштованості під завісу таки схиляли шальки терезів на свій бік. До речі, свого часу наші шляхи перетиналися в «Маріуполі» з відомим фахівцем Миколою Павловим, який очолював «містян». Так от я запам’ятав, що в двосторонніх іграх він завжди практикував зміну капітанів і, пригадується, ці не завжди провідні виконавці опинившись неочікувано в ролі вожаків, на очах додавали, намагаючись використати нереалізовані резерви. Цим напрацюванням Павлова я вирішив скористатися, й цього сезону в «Інгульці» кожного поєдинку змінювалися капітани й це десь також допомагало в зміцненні менталітету гравців.
– Вас не можна назвати футбольним пілігримом й тому окрім Павлова знайдеться лише кілька фахівців, які вплинули на ваше рішення стати тренером.
– Якщо відверто, то ще в ролі футболіста я не відразу визначився, ким буду, коли повішу бутси на цвях. Спочатку був потяг до спортивної психології, потім закінчив курси менеджмента й, як вишенька на торті – ще й курси скаутингу. Проте все переважила порада Лавриненка – тодішнього керманича «Інгульця», що мені слід зосередитися на тренерській діяльності.
– Отож, саме Лавриненка можна назвати тим фахівцем, який зіграв найпомітнішу роль у вашому становленні, як тренера?
– Так, підкуповувала врівноваженість Сергія Дмитровича, він дуже дохідливо поясняв, чого хоче від тебе на футбольному полі, підкутий тактично. Був непоганим мотиватором, що неабияк стало в пригоді, коли «Інгулець» пробився до фіналу Кубка України.
Втім, я намагався ще раніше аналізувати кожне тренування й брав щось корисне в тренерів під керівництвом, яких виступав. Про Павлова я вже згадував, цікаво було з Сергієм Ковальцем в «Оболоні», з іспанцем Пічі Алонсо в донецькому «Металургу».
– Ви своїм вибором задоволені?
– Гріх нарікати. Кожного тренування, матчу очікуєш з нетерпінням. Одержуєш насолоду й від підготовки до них. Бо саме від твоїх напрацювань, від того чи достукаєшся до підопічних, залежатиме наскільки якісно будуть втілені на полі твої ідеї.
– Незважаючи на передстартові кадрові проблеми, все ж, саме «Інгулець» вважався фаворитом в групі «Б» Першої ліги. А що скажете про рівень учасників?
– Прохідних поєдинків майже не було. Навіть аутсайдери – «Чернігів» та «Діназ» – заслуговували кращої долі. Гостроті конкуренції сприяло те, що серед учасників був «Інгулець» з досвідом виступів в УПЛ, відновили виступи амбітні «Лівий берег» та «Вікторія».
– «Інгулець» розпочав сезон з вражаючої звитяги над «Полтавою», забивши аж п’ять «сухих» м’ячів.
– Ця перемога неабияк додала упевненості, адже в складі «Інгульця» було чимало дебютантів. Мабуть, це був наш кращий поєдинок минулої осені.
– Яку тактичну схему найчастіше використовував «Інгулець»?
– 4–1–4–1, яка трансформувалася при наступальних операціях в 4–4–2.
– Чи можна сказати, що в кожній ланці «Інгульця» були лідери, які вели за собою?
– Я взагалі не прибічних виокремлювати когось з гравців. Тому відповім так: нинішній «Інгулець» – це команда, де футболісти та тренер голодні до великих перемог.
– Чималий розголос мав відхід місяць тому з «Інгульця» багаторічного капітана Євгена Запорожця.
– Це було рішення Запорожця. Мені тільки залишається побажати йому успіхів в команді, де він працевлаштується.
– А як на рахунок завоювання звання найсильнішої команди Першої ліги?
– Для мене головне – підвищення в класі й хочеться обійтися без нервування в стикових матчах.
Головний експерт з арбітражу УАФ, а також член Комітету арбітрів Нікола Ріццолі проаналізував деякі спірні…
Контрольно-дисциплінарний комітет Української асоціації футболу (КДК УАФ) ухвалив рішення щодо травневого матчу чемпіонату U-19 «Шахтар» – «Динамо», де…
Хав'єр Тебас, президент Ла Ліги, отримав догану від Адміністративного спортивного суду Іспанії (TAD) за скаргою,…
Головний тренер «Баєра» Хабі Алонсо прокоментував слова Родрі, який сказав, що гравці близькі до страйку через надмірну кількість матчів у…
Захисник «Шахтаря» Вінісіус Тобіас поділився думками про Андрія Луніна, який минулі 2 сезони був його одноклубником у…
Жіноча команда "Ворскли" все-таки вилетіла з Польщі до Глазго на матчі Ліги чемпіонів із "Селтіком",…