Український футбол

У весняній частині сезону основна боротьба за звання найсильнішої команди Першої ліги визначиться в суперництві «Карпат» та «Інгульця».

В розмові з кореспондентом Sport.ua головний тренер «Інгульця» Владислав Лупашко оцінив дії своїх підопічних минулої осені та розповів, чого очікує на фініші сезону:

– Не буду оригінальним, коли скажу, що після відчутних кадрових втрат після вильоту з УПЛ, мало хто вірив, що «Інгулець» може швидко повернутися до класу найсильніших. Бо й, справді, коли ми влітку розпочинали підготовку, то банально бракувало гравців навіть на стартовий склад.

– В селекційній роботі «Інгулець» робив ставку на виконавців з досвідом виступів в Прем’єр–лізі?

– Ні, якщо бути точним, то на вільних агентів, переглядали навіть аматорів. Послугами агентів намагалися не користуватися. Пріоритетним було запрошення новачків, яким було до снаги діяти інтенсивно, з заточеністю на атакуючі операції.

– А за стилістикою нинішній «Інгулець» сильно відрізняється від того, яким керував Сергій Лавриненко?

– Звісно, проте далі давайте без конкретики. Все ж, тоді «Інгулець» виступав в еліті, його лави захищали досвідчені бійці, сьогодні ж ми лідери, проте в Першій лізі. А це велика різниця.

– Але хоча б за ментальністю ці «Інгульці» схожі?

– Коли ми тільки вели перемовини з потенційними новобранцями, то звертали увагу не тільки на те, чи проявляють вони настирливість, агресивність в наступі, а й на те, які вони в колективі. Адже нашій команді доводиться базуватися на заміській базі в селі Володимирівка, а це могло сподобатися не всім. Проте маємо те, що маємо.

Що ж до відповіді на ваше запитання, то, дійсно, в кількох матчах ми завдяки максимальній налаштованості під завісу таки схиляли шальки терезів на свій бік. До речі, свого часу наші шляхи перетиналися в «Маріуполі» з відомим фахівцем Миколою Павловим, який очолював «містян». Так от я запам’ятав, що в двосторонніх іграх він завжди практикував зміну капітанів і, пригадується, ці не завжди провідні виконавці опинившись неочікувано в ролі вожаків, на очах додавали, намагаючись використати нереалізовані резерви. Цим напрацюванням Павлова я вирішив скористатися, й цього сезону в «Інгульці» кожного поєдинку змінювалися капітани й це десь також допомагало в зміцненні менталітету гравців.

– Вас не можна назвати футбольним пілігримом й тому окрім Павлова знайдеться лише кілька фахівців, які вплинули на ваше рішення стати тренером.

– Якщо відверто, то ще в ролі футболіста я не відразу визначився, ким буду, коли повішу бутси на цвях. Спочатку був потяг до спортивної психології, потім закінчив курси менеджмента й, як вишенька на торті – ще й курси скаутингу. Проте все переважила порада Лавриненка – тодішнього керманича «Інгульця», що мені слід зосередитися на тренерській діяльності.

– Отож, саме Лавриненка можна назвати тим фахівцем, який зіграв найпомітнішу роль у вашому становленні, як тренера?

– Так, підкуповувала врівноваженість Сергія Дмитровича, він дуже дохідливо поясняв, чого хоче від тебе на футбольному полі, підкутий тактично. Був непоганим мотиватором, що неабияк стало в пригоді, коли «Інгулець» пробився до фіналу Кубка України.

Втім, я намагався ще раніше аналізувати кожне тренування й брав щось корисне в тренерів під керівництвом, яких виступав. Про Павлова я вже згадував, цікаво було з Сергієм Ковальцем в «Оболоні», з іспанцем Пічі Алонсо в донецькому «Металургу».

– Ви своїм вибором задоволені?

– Гріх нарікати. Кожного тренування, матчу очікуєш з нетерпінням. Одержуєш насолоду й від підготовки до них. Бо саме від твоїх напрацювань, від того чи достукаєшся до підопічних, залежатиме наскільки якісно будуть втілені на полі твої ідеї.

– Незважаючи на передстартові кадрові проблеми, все ж, саме «Інгулець» вважався фаворитом в групі «Б» Першої ліги. А що скажете про рівень учасників?

– Прохідних поєдинків майже не було. Навіть аутсайдери – «Чернігів» та «Діназ» – заслуговували кращої долі. Гостроті конкуренції сприяло те, що серед учасників був «Інгулець» з досвідом виступів в УПЛ, відновили виступи амбітні «Лівий берег» та «Вікторія».

– «Інгулець» розпочав сезон з вражаючої звитяги над «Полтавою», забивши аж п’ять «сухих» м’ячів.

– Ця перемога неабияк додала упевненості, адже в складі «Інгульця» було чимало дебютантів. Мабуть, це був наш кращий поєдинок минулої осені.

– Яку тактичну схему найчастіше використовував «Інгулець»?

– 4–1–4–1, яка трансформувалася при наступальних операціях в 4–4–2.

– Чи можна сказати, що в кожній ланці «Інгульця» були лідери, які вели за собою?

– Я взагалі не прибічних виокремлювати когось з гравців. Тому відповім так: нинішній «Інгулець» – це команда, де футболісти та тренер голодні до великих перемог.

– Чималий розголос мав відхід місяць тому з «Інгульця» багаторічного капітана Євгена Запорожця.

– Це було рішення Запорожця. Мені тільки залишається побажати йому успіхів в команді, де він працевлаштується.

– А як на рахунок завоювання звання найсильнішої команди Першої ліги?

– Для мене головне – підвищення в класі й хочеться обійтися без нервування в стикових матчах.