Український футбол

Український захисник англійського «Евертона» Віталій Миколенко поспілкувався з клубною прес-службою, торкнувшись багатьох актуальних тем.

Про травму і свою нинішню форму

— Я пропустив кінець минулого сезону через травму, у мене були проблеми з квадрицепсами. А потім, коли виступав за збірну України, загострилася проблема зі стегном.

Загалом я відчувала дискомфорт близько 18 місяців, потім звернулася до фахівця, який мені дійсно допоміг. У результаті я пропустив передсезонний збір «Евертона» влітку, але тепер проблему повністю вирішено.

Завжди складно, коли пропускаєш передсезонну підготовку, тому що потрібно наздоганяти рівень інших гравців. Після передсезонної підготовки я поступово повернувся до тренувань, але пропустив перші чотири матчі через завершальний період реабілітації та через те, що був не в формі.

Тепер я почуваюся набагато комфортніше. І ніколи раніше я ще не був у такій хорошій формі, як зараз. Відчуваю себе на 100 відсотків, але водночас розумію, що, як і раніше, можу вдосконалюватися.

Про адаптацію

— Що стосується моєї адаптації в «Евертоні» та Англії загалом, то я почуваюся тут по-справжньому щасливим і став набагато більше говорити англійською в роздягальні. Можливо, тому, що я тут уже майже два роки і завдяки досвіду, який я отримав від своїх партнерів по команді. Відчуваю себе, як у родині.

Про своє ігрове амплуа

— Часто чув історії про мене, в яких йшлося про те, що я не атакувальний гравець, а всього лише захисник і можу тільки оборонятися. Але це не так. Я можу грати в атаці, можу підключитися до неї, коли з’являється така можливість. У кожній команді є хороші нападники, але я знаю, що можу зробити свій внесок, якщо це піде на користь команді. Щоправда, коли ти граєш в обороні проти топ-команд і топ-гравців, таких як Сака або Салах, то, звісно, ти не дуже часто можеш іти в атаку.

Зрештою, моя позиція — захисник, тому, звичайно, оборона має бути для мене на першому місці. Але я позитивно ставлюся до атакувального боку своєї гри, можливо, тому, що зараз я повністю у формі і, можливо, зможу підключатися до атак навіть більше, ніж раніше.
Про головного тренера «Евертона» Шона Дайча

— Шон вселяє в мене впевненість, і я скористався цією впевненістю. Я говорив із ним про свою травму, я говорив із ним і про інші речі. Він завжди відкритий і завжди знаходить час поговорити. Якщо є потреба, якщо є питання або проблема, я знаю, що можу звернутися до нього.

При цьому розумію, чого тренер хоче від нас у грі, чого він хоче від мене особисто на моїй позиції. Це чітке розуміння корисне і мені, і йому. Я знаю, чого він хоче, і щоразу намагаюся показати це на полі. Думаю, в нинішньому сезоні це в мене виходить непогано.

Що стосується слів Дайча про важливість фізичної форми, то я згоден із тренером. Мені всього 24 роки, але я розумію, що фізична форма дуже важлива на рівні АПЛ. Я прагну постійно прогресувати на кожному тренуванні в цьому відношенні, виконуючи додаткові пробіжки тощо.