Український футбол

Український півзахисник молодіжної команди дортмундської “Боруссії” Данило Кревсун дав інтерв’ю клубній пресслужбі.

– Данило, твоя мама Юлія була чудовою бігункою на 800 м, коли стала сьомою на Олімпіаді-2008 у Пекіні та четвертою на Чемпіонаті світу-2009 у Берліні. Це може пояснити, чому ви долаєте 12-13 кілометрів у кожній грі. Чи могли б Ви також досягти успіху як легкоатлет?

– Це ніколи не було проблемою. Мій батько був боксером, але мене завжди цікавив футбол. Я теж ніколи не бігала з мамою. Я люблю футбол.

– Чому Ви так неймовірно добре інтегрувалися в команду всього за кілька місяців?

– Велику роль у цьому відіграла команда. Всі мені допомагають і підтримують. Якщо ми не можемо спілкуватися німецькою, ми намагаємося англійською.

– Понад усе люди цінують Ваш менталітет і командний дух. Це було особливо важливо під час тренувань у донецькому “Шахтарі”?

– Це від моєї матері. Вона була спортсменкою. Від неї я дізнався, наскільки важливий хороший менталітет.

– Десять років тому “Боруссія” грала у Донецьку в Лізі чемпіонів. Ти вже знав “Боруссію”, коли тобі було майже вісім років?

– Звичайно, але мене в цей час не було на стадіоні.

– Перехідний етап між молодіжним і дорослим футболом пов’язаний із терпінням?

– Це вагомий фактор. Одного тільки таланту недостатньо. Щоб потрапити в професійну команду, потрібно багато працювати. І ви повинні мати пристрасть до футболу. Шлях важкий і кам’янистий. Тільки найкращі досягають успіху.

– Війна в Україні привела вас до Німеччини. Чи повернетеся на Батьківщину, коли закінчиться війна?

– Коли закінчиться війна, то поїду додому – щоб нарешті зустрітися з батьком, якого не бачив 20 місяців. Зараз ми можемо підтримувати зв’язок лише за допомогою щоденних відеодзвінків. Я міг би відвідати його, але тоді мені б не дозволили повернутися до Дортмунда.

– А як Ви плануєте займатися спортом?

– У футбольному плані я бачу своє майбутнє тут, – сказав Кревсун.