Український футбол

Центральний захисник Мозес Джарджу, який підписав контракт з “Поліссям” у квітні 2023 року і у вересні прибув в розташування команди, в інтерв’ю пресслужбі клубу розповів, як проходить процес адаптації, як приймав рішення про переїзд до Житомира, чим його зацікавило “Полісся” та чим Мозеса вразила Україна.

– Мене звати Мозес Джарджу. Я футболіст із Гамбії. Раніше я грав за команду на батьківщині, яка носить назву ФК “Фортуна”. Я радий пропозиції від футбольного клубу “Полісся” і я радий бути тут. Одразу після того, як я підписав контракт, люди з України почали писати мені і вітали з переходом сюди. Люди хотіли побачити мене тут, але, на жаль, я не міг прибути раніше. Коли я приїхав, я побачив всю ту приязнь, яку продемонстрували люди з Житомира. Так само радо мене зустріли у клубі та команді.

– Опиши свої футбольні якості, що ти вважаєш своїми сильними сторонами у футбольному плані?

– Я граю на позиції центрального захисника і це важлива позиція.

– Враховуючи ті ігри, які ти вже бачив, поділись своїми враженнями від українського футболу, що особливого ти побачив в українському чемпіонаті?

– Я можу поділитись своїми враженнями від матчу “Полісся” – “Динамо”. До цього гру “Динамо” та інших команд, як “Шахтар”, я бачив лише по телебаченню. А тут я вже зміг побачити гру наживо. Я можу відзначити високу інтенсивність дій, дуже високу швидкість прийняття рішень, зміну напрямів, переключення з оборони в атаку. Усе, чим зараз вражає сучасний футбол я вже побачив тут. І це означає, що Українська Прем’єр-Ліга відповідає всім критеріям сучасного футболу.

– Ти приїхав до команди у вересні. Чи можеш ти розповісти, з чим пов’язана така затримка?

– Я підписав контракт, коли виступав за збірну Гамбії на Кубку Африканських Націй. Після того ми мали ще зіграти на Чемпіонаті світу в Аргентині. Я знав, що команда відбула на навчально-тренувальні збори в Австрію. За попереднім планом, я мав приєднатись до команди там. Для цього мені потрібно було оформити усі необхідні документи та візу. Це мало зайняти час і, порадившись з агентом, я вирішив приєднатись до національної збірної в Аргентині. Оформлення усіх паперів зайняло певний час, але після чемпіонату світу я прибув сюди.

– Коли ти прибув в Україну, чи були речі, які тебе здивували: тренувальний центр, команда, можливо, українська кухня, а, можливо, щось інше?

– Коли я прибув до України, в мене була можливість зустрітись і поспілкуватись з президентом клубу. Він запросив мене до своєї резиденції. Мене дуже вразило, що першим в Україні мене захотів привітати саме президент клубу. Мені також дуже сподобався Київ, я зустрів в ньому прекрасних людей. Якщо ж говорити про більш загальні речі, то тут значно прохолодніше, ніж на моїй батьківщині. Але я вже починаю звикати до цього.

– Які емоції ти переживав у перший тиждень в Україні?

– Коли я збирався до України, люди дуже багато говорили про війну, яка зараз відбувається. Країна дійсно проходить крізь складні часи. Коли я прибув сюди, я побачив, що дійсність трохи інша. Хочу пояснити свою думку: в країні дійсно війна і це — велика біда, але люди не втрачають оптимізму. Де це можливо, вони намагаються жити нормальним мирним життям. Я маю на увазі, що те, що я бачив в новинах трохи відрізняється від того, що я побачив вже тут. І це важливо — не опускати руки. Мені стало спокійніше, коли я побачив дух українців.

– Як саме ти приймав рішення про переїзд сюди?

– Коли я отримав пропозицію від “Полісся”, я багато спілкувався з рідними та друзями і всі говорили: навіщо, навіщо ти туди їдеш, там війна. Але я стою на тому, що футбол це одна з речей, яка може об’єднувати людей, футбол може сприяти якнайшвидшому відновленню миру. І мій прихід сюди — це моє особисте рішення, рішення, яке я прийняв самостійно і в якому мене підримали мої батьки. Вони теж переживали, що тут війна. Але ми поговорили, дійсно тут війна, але команди грають і я можу зробити свій вклад, щоб люди відволікались від новин про війну. До того ж, тепер багато людей на моїй батьківщині, в Гамбії дивляться ігри “Полісся”. І якщо раніше вони бачили тільки ігри таких команд, як “Динамо” та “Шахтар”, то тепер вони знають і “Полісся”. І я вважаю це прекрасним. Тому я жодним чином не шкодую про переїзд сюди.