Український футбол

Голова Комітету етики та чесної гри УАФ Франческо Баранка в інтерв’ю Tribuna.com поділився думками про справу президента УАФ Андрія Павелка.

– У червні ви написали пост на підтримку Андрія Павелка. Ви досі маєте таку позицію? І можете її уточнити?

– Моя позиція така. Я президент Комітету етики. Я ніколи не відчував жодного тиску чи рекомендацій від УАФ. Це для мене було чудово. Вони мені завжди давали «чистий лист». Вони дали мені можливість боротися з договірними матчами. Щодо цього – це моя позиція.

Як щодо людини – мені дуже шкода за те, що відбувається з Андрієм. Бо я не маю нічого проти нього, і про роботу я можу говорити лише добре. Я знаю, що у людей може бути інша позиція, але це моя власна.

Я можу говорити добре, бо я завжди був незалежним. Ніхто ніколи мене не чіпав. Ніхто не залучав мене у політику. І це була моя безпечна зона, бо я не діяв в інтересах того чи іншого клубу. Я думаю, більшість людей бояться мене. У цьому він був дуже добрим.

Як людина закону, я бачу, що є справа 5-річної давності, є підсудність, яку несподівано змінювали в одне місце, в інше місце. Процес досі не розпочався, його не судять за законом. Ми говоримо зараз про якісь попередні стадії.

Моя думка – такий процес важко зрозуміти з точки зору людини закону. Дивлячись ззовні, як європеєць, який сюди несподівано приїхав, я не можу це зрозуміти.

Я вважаю, що відбувається щось по типу боротьби за владу.

– А хто тоді бореться?

– Насправді я не знаю. І це теж важко зрозуміти. Коли маєш ворога, то розумієш, що відбувається. На цей момент я не розумію, що відбувається. Для мене це те ж саме, як і те, що ніхто не займається Sportradar. Для мене божевілля – під час війни боротися за владу у футболі.

Ми маємо величезні проблеми тут, футбол має бути на другому плані або має бути разом на одній лінії. Ми маємо усі разом боротися, щоб Росію не допустили на клубному рівні.

Ми маємо разом також боротися зі Sportradar. Ми маємо боротися, щоб наші діти мали майбутнє у футболі. Ми маємо боротися, бо футбол може допомогти якось економічно чи іншими способами.

– Але це не має заважати ставити питання щодо заводу з виробництва штучних полів, який фактично зник десь у Краматорську.

– Це кримінальне провадження, яке не включало мою компетенцію. Що тут дивно, і це питання, яке я ставив як нормальний юрист. Коли я захищав Андрія, я робив це як людина закону, і як людина, яка ніколи не влазила у подібні історії.

З іншого боку, я думав, що хтось типу вас прийде, і для мене це буде проблемою, бо я захищав Андрія. Але вам не здається дивним, що через 5 років несподівано відправляють людину в СІЗО?

Причин, через які вас можуть відправити в СІЗО, є три. Перша – ви можете втекти. Зараз, я думаю, в Україні дуже важко втекти.

– Не так і важко, якщо мати звʼязки.

– Але ви мали багато нагод раніше. Андрій ніколи не виїжджав, Андрій був дуже сміливим у період початку війни. Він їздив до Харкова. Ви можете мені щоразу казати про це багато чого, але він лишався тут, не виїжджав. Він не їздив за кордон, навіть коли міг.

Друга причина, факт, що він може ще раз це вчинити – неможливий, бо гроші були перераховані, і він не може повторити таку ж транзакцію.