Український футбол

Своїми думками про другий матч донецького “Шахтаря” у груповому раунді Ліги чемпіонів із бельгійським “Антверпеном” (3:2)  поділився колишній гравець команди гірників Артем Федецький.

– Після першого тайму хотілося вимкнути телевізор і взагалі не дивитись футбол, – зізнався він. – Однак добре, що цього не зробив (усміхається). Хлопці з донецької команди проявили характер і повністю змінили малюнок гри. Вони почали “високо” пресингувати і одразу активніше йти у відбір. На мою думку, особливо ефективно зіграла центральна вісь “Шахтаря” – Судаков – Степаненко – Криськів. Як не крути, а хлопці на перемогу заслужили. У другому таймі абсолютно весь футбольний фарт був на нашому боці.

– Чи надасть цей виграш натхнення “Шахтарю” у груповому турнірі Ліги чемпіонів?

– Час покаже. Суперники ж у гірників непрості – взяти хоча б “Барселону”. У футболі одна успішно проведена гра нічого не дає, тому навряд чи варто від неї відштовхуватися в міркуваннях про майбутні справи в групі. Не вважаю, що це вірно. Команду можна назвати крутою, коли вона демонструє стабільну гру. Хоча поєдинок в Антверпені, звичайно ж, додасть позитивних емоцій та впевненості нашим футболістам, і підготовка до наступних матчів проводитиметься на позитиві.

– Як вважаєте, перемога над “Антверпеном” звела нанівець розмови про можливу відставку головного тренера “Шахтаря” Патріка ван Леувена?

– Рішення про те, звільняти його чи ні приймати лише одній людині – власнику клубу Рінату Ахметову. Для мене було здивуванням, коли з “Шахтаря” звільнили Ігора Йовічевича. Малюнок гри команди у другому таймі антверпенського матчу нагадав мені стиль гри, який був у період роботи хорватського тренера.

– Що, на вашу думку, могло змінити ситуацію на краще під час перерви?

– Не знаю. Можливо, була чоловіча розмова у роздягальні. Напевно, головний тренер став по-іншому розмовляти з футболістами. Адже виявляти якісь емоції, кричати чи “піхати” у перерві, коли гравці не мали жодної впевненості в першому таймі і команда не виглядала цілісно, ​​ще більше заганяти хлопців у психологічну яму не мало сенсу. У таких випадках потрібен лише правильний аналіз, що зробив ван Леувен. Він, напевно, достукався до свідомості підопічних, сказав, що попереду ще цілих сорок п’ять хвилин. А якщо врахувати, що у футболі ситуацію можна змінити буквально за дві хвилини, вигравши фінал Ліги чемпіонів (так було в сезоні-1998/99, коли програючи “Баварії” з рахунком 0:1, “Манчестер Юнайтед” у ході трьох компенсованих до другого тайму хвилин зумів забити два м’ячі – прим. ред.), то цілого тайму цілком достатньо, щоб змінити хід матчу на свою користь. Тим більше, однією з найважливіших складових футболу є психологічний фактор. Важливо, щоб футболісти повірили, що вони здатні перевернути все з ніг на голову. Особисто я був приємно вражений зовсім іншою картинкою гри хлопців після перерви. У другій половині матчу вони були справжньою командою, виявляючи завидну згуртованість у діях. Грали “один за всіх”, підстраховуючи один одного. І якщо у першому таймі донецька команда була повністю розбалансованою, то у другому, повторюся, все виглядало зовсім інакше. Отже, можуть! Тренер не зобов’язаний вдаватися до тих чи інших крайніх заходів, ведучи пошук винних у пропущених м’ячах. Футбол – така гра, що вина у пропущеному м’ячі завжди буде, це однозначно. У таких випадках навпаки – потрібно хлопців об’єднати, підібрати потрібні слова, щоб вони повірили у себе. Тоді вони неодмінно покажуть себе у всій красі. Власне, що вони в Антверпені і зробили.