Український футбол

“Дніпро-1” та ЛНЗ вже змінили головних тренерів. Але якщо віце-чемпіони ще перебувають (а може й ні) у пошуку нового наставника, то ЛНЗ уже визначився, довіривши команду досвідченому Олегу Дулубу. Суперники були сусідами в нижній частині турнірної таблиці, так що очки були потрібні й тим, й іншим.

УПЛ, 6-й тур.

Дніпро-1 – ЛНЗ Черкаси 0 : 0.

“Дніпро-1”: Волинець – Танчик, Сваток, Сарапій, Горбунов (Каплієнко 46) – Когут (Рубчинський 76), Горін, Піхальонок (Лєднєв 64) – Гуцуляк (Мірошниченко 64), Пірес (Білл 76) – Філіппов

ЛНЗ: Пеньков – Стасюк, Лопирьонок, Муравський, Насонов, Г. Пасіч (Хобленко 76) – Калюжний – Наумець (Шестаков 46), Бойко, Савін (Норенков 64) – Прядун (Тарасенко 87)

Попередження: Каплієнко 88, Горін 90+3 – Калюжний 54, Савін 58, Норенков 69, Бойко 90+1

Важка ситуація для “Дніпра-1”. Виліт з євро кубків став психологічним ударом по клубу, а тут ще й суто побутові проблеми: переїзд до прифронтового міста, ймовірний відхід через це легіонерів. Відсутність постійного головного тренера. На такому фоні навіть перемога над ЛНЗ не виглядала обов’язковою програмою.

Тим паче суперник проводив перший матч під керівництвом нового тренера. Зазвичай це дає психологічний імпульс, хоча за підсумком першого тайму гості не лізли на вперед, намагалися не ризикувати. Загалом це була гра двох рівних команд практично без гольових моментів. Показова статистика – нуль влучань у площину з обох сторін.

Найкращий момент у “Дніпра-1” мав Олексій Гуцуляк. На правому фланзі команда розіграла дійсно класну комбінацію, Горін вчасно скинув під удар, а Олексій бив на техніку, з прицілом у ближній кут. Трохи не влучив. Це було добре. Але надто мало.

ЛНЗ час від часу пробував вибігати в контратаки, але до логічного завершення їх не доводив. Перед Наумцем в одному з епізодів відкрився простір, але подача пішла в нікуди. На протилежному фланзі загострити старався Савін за підтримки Бойка – теж тільки напів-моменти. Доволі гнітюче видовище.

Інша гра була після перерви. “Дніпро-1” продуктивно провів паузу, вийшовши на другий тайм максимально зарядженим на результат. Моменти одразу посипались, при чому – це було різноманітно. Хоча й не безнадійно для воротаря ЛНЗ.

Спершу Пеньков потягнув удар головою від Сарапія (Танчик добре навісив з лівого флангу), потім Каплієнко організував момент для Горіна, але ексгравець “Миная” не переграв ексгравця “Миная” Пенькова. І нарешті – момент Когута, який складався з двох фаз. Під час другої футболіст бив акцентовано, але знову вперся в стіну.

Між цим був шанс Гуцуляка, змарнований не влучністю футболіста “Дніпра-1”. ЛНЗ також огризнувся, вивівши на ударну позицію Прядуна. Волинець, попри відсутність роботи впродовж майже всього ігрового часу, не втратив пильності.

Такий темп протримався недовго – ближче до фінального свистка гра заспокоїлася. Але й за той спалах активності – спасибі. Загалом уже можна говорити про своєрідне переродження “Дніпра-1”, яке відбулося у перерві. Однак цього мало. Щось схоже було проти “Спартака”, але результату, як і сьогодні, це не принесло.

Наприкінці ще мав місце дальній удар від Горіна, з яким також впорався Пеньков. Загалом прогнозовані й очікувані труднощі “Дніпра-1”. Команда потрапила у глибоку кризу, кінця-краю якій не видно. Було б геть “весело”, якби після удару зі штрафного від Лопирьонка м’яч залетів за спину Волинцю. Але ні, нічия. Нічия як втрата для одних, і як здобуток – для інших.

І як цілком логічний результат для всесвіту.