Український футбол

Хавбек Олександрії Артем Шулянський розповів про потужний старт команди Руслана Ротаня та повернення бомбардирської форми.

“Олександрія ‒ як одна велика родина”

– Артеме, результативний старт сезону при двох перемогах на старті став для вас сюрпризом?

– Ми працювали на зборах, де я також забивав. Хотів перенести все в офіційні матчі. Найголовніше, щоб команда перемагала, а особисті показники нехай будуть на дальньому плані.

– Яка зараз атмосфера панує в таборі Олександрії після двох перемог на старті?

– Атмосфера в команді дуже класна. Всі, як одна велика родина. Всі один одного поважають. Ніхто ні на що не скаржиться. Всі об’єднані навколо команди, яка хоче перемагати у кожній грі.

– Цей сезон став для вас другим на дорослому рівні. Одного року вистачило, щоб адаптуватися до дорослого футболу?

– Можна і так сказати. Минулого сезону багато виходив на заміни та з кожною грою почував себе впевненіше.

– Раніше Артем Шулянський виділявся на полі довгим волоссям і татуюваннями, а зараз про вас починають говорити дії на полі. Чому вирішили змінити імідж, якщо не секрет?

– Якщо чесно, то вже набридло:) Я подорослішав та менше запарююсь над власним образом, тому що зараз я на тому етапі, коли потрібно виділятися не зовнішністю, а футбольними чеснотами.

Мені подобається експериментувати. Хлопці в команді люблять потравити, але я нормально до цього ставлюся. В нас дуже класний колектив підібрався в плані гумору, можна один одного підколоти.

– Багато хлопців на етапі переходу від юнацького рівня губляться та не виглядають вже так яскраво. Ваш шлях лайтовим не назвеш…

– Все довелося почати з початку. Після важкої травми було дуже важко відновлюватися. На цей період припало закриття чемпіонату U-21, контракт з Динамо добігав кінця. Потрібно було рухатися далі. Коли здавалося, що все валиться з рук отримав запрошення від Олександрії, яка відкрила мені шлях у дорослий футбол.

“Після травми довелося починати з нуля”

– Наприкінці 2020 року у матчі з Колосом U-19 ви отримали травму, після якої вам оперували хрести та меніск. Можете проаналізувати той жахливий період у вашій кар’єрі?

– Було справді важко. Я відновлювався, багато працював. Хотів повернутися на той рівень. Все довелося починати з нуля. З м’ячем не все так легко давалося.

Так склалося, що в Динамо було важко залишитися. До переходу в Олександрію півроку пробув без команди, але завдяки Юрію Гурі отримав запрошення на перегляд та підписав контракт. Дякувати богу, що так склалося.

– Найскладнішим було відновитися фізично чи подолати ментальний блок, пов’язаний з травмою?

– Психологічно відновитися потребувало більше часу. Різні думки в голові собі шифрував, але вдалося це перебороти та піти далі.

– Коли ви забили свій дебютний гол в УПЛ у ворота Динамо (1:3), не ловили себе на тому, що цей гештальт був закритий?

– Я про це не думав, адже ми тоді програвали 0:3. Я був дуже радий дебютному голу. Можна сказати, що все почав з чистого аркуша.

– В структурі Динамо ви попрацювали під керівництвом Юрія Мороза та Ігоря Костюка, через яких пройшли чимало майбутніх зірок. Наскільки їх робота допомогла вам у вашій дорослій кар’єрі?

– Костюк і Мороз давали нам ту інформацію, аби ми були інтегровані у першу команду Динамо. Далі вже все від нас залежало.

– Вони готові працювати на дорослому рівні, під якийсь проект?

– Кожному тренеру з власним поглядом на футбол потрібен час, аби гравці зрозуміли їхні вимоги.

– На ваш погляд, після війни варто повертати чемпіонат U-21? З одного боку молоді хлопці зараз йдуть в нікуди, а для тих, хто пізно розкривається, шансів не так багато лишається.

– Не тільки U-21, але і U-23, як в деяких провідних країнах. Багато гравців з U-19 не мають варіантів працевлаштування, але зберігають той потенціал, який потрібно розвивати. Не всім по кишені утримувати другу команду десь у нижчих лігах.

Ти потрапляєш в дорослу команду, де на першому місці у тренера результат і немає часу шукати індивідуальний підхід до кожного. Так само після складних травм тебе можуть просто списати.

“Без довіри та підтримки важко проявити себе”

– До Олександрії ви потрапили ще за каденції Юрія Гури. Яке особисте враження він по собі залишив?

– Володимирович взяв мене в Олександрію та дав мені шанс заграти в УПЛ. Лише гарні спогади, емоції. За півроку в команді багато від нього перейняв інформації.

Працюючи з Русланом Петровичем та його штабом, я продовжую своє становлення та потрошку рухаємось вперед.

– Кардинальна зміна вектору в Олександрії вдарила по результатах. Вам багато часу знадобилося, щоб зрозуміти принципи “Ротаньболу?”

– Мені подобалася гра молодіжки. Зараз Олександрія працює у тому ж ключі, а перші плоди цієї роботи конвертувалися у дві перемоги на старті сезону.

– Ротань після матчу з Металістом 1925 дав зрозуміти, що чекає від вас більшого.

– Руслан Петрович не просто так це все каже. Наразі я ще далекий від прайму. Я прогресую, мене підтримують. Є натхнення працювати далі і показувати результат.

Якщо минулого сезону я не відчував впевненості у своїх рішеннях на полі, якийсь страх – зараз цього вже немає. Тут психологія відіграє ключову роль. Молодому футболісту буде важко без довіри та підтримки.

– У вас з Олександрією контракт ще на два роки. Ви прийшли вільним агентом, отже, Динамо не зможе вас повернути назад, як коли б це була оренда?

– Саме так. Я – повноправний гравець Олександрії. Жодного викупу та клаусули не передбачено.

– Фани Олександрії можуть видихнути з полегшенням:)

– 🙂

“Новачки дуже добре викладаються”

– На прикладі Олександрії ми побачили, що клуб був готовий пожертвувати результатом, аби команда почала грати у зовсім інший футбол.

– Руслан Петрович ставить таку гру, щоб не просто били м’яч вперед. Вболівальникам таке подобається, коли багато контролю, обіграшів між гравцями та й футболісти самі кайфують.

– В міжсезоння Олександрію підсилили декілька молодих виконавців, які прийшли на зміну більш досвідченим гравцям. Наскільки вони швидко адаптуються, щоб допомогти команді в найближчих поєдинках?

– Новачки дуже добре звикли до поставленої гри, яку вимагає тренерський штаб. Всі хочуть грати до готові виконувати те, що кажуть тренери та битися за місце в основі. Всі дуже добре викладаються та прогресують. Всі один одного підтримують, вчаться один в одного.

– З цього напрошується висновок, що хлопці, які пішли, не відповідали цим вимогам.

– Я з вами не погоджуюсь. Всі працювали на результат. Щось не виходило, десь не було фарту. Або не залітало, або припускалися помилок, які не мали права робити. Ми виправляємось, вчимося та робимо висновки.

– Нефарт можна назвати однією з причин заваленої кінцівки минулого сезону, коли Олександрія подарувала єврокубкове п’яте місце Ворсклі?

– Так. Я б також додав, що всі билися до кінця сезону. У всіх був характер, але забрало дещиці.

– Останні тури чемпіонату супроводжувалися ледь не щоденними атаками окупантів по всій Україні. Це якось могло накласти відбиток?

– Не буду лукавити, що це певною мірою відволікає, але ми не в праві на це жалітися, усвідомлюючи, яку титанічну роботу виконують Сили оборони на передовій. Ми повинні робити свою роботу.

Це не так складно, як хлопцям, які кладуть життя та здоров’я за те, щоб ми жили спокійно у власній державі та могли грати в футбол.

– Попереду в Олександрії наступна гра з Шахтарем. Минулого сезону ви дали справжній бій чемпіону, відібравши очки у двох матчах. Для вас момент принциповості у цих матчах присутній?

– В Шахтаря якісний підбір виконавців. Буде дуже складно проти них. До кожного суперника ми готуємося ретельно і Шахтар не є виключенням.

– Ви аналізуєте суперників самостійно, окрім інформації, яку на теоріях дає штаб Ротаня?

– Одним оком можу глянути, але ти ніколи не знаєш, за яким сценарієм розвиватимуться події на полі. Я вважаю, що потрібно привчати себе аналізувати гру самостійно.