Український футбол

Олександр Головко поділився останніми новинами з табору вишгородської команди

Діназ, який минулого сезону вважався одним з аутсайдерів Першої ліги, зміг не вилетіти у перший рік перебування в другому за силою дивізіоні вітчизняного футболу, що стало найкращим подарунком до 25-річчя команди. Олександр Головко в тандемі з граючим спортивним директором Сергієм Стареньким мріє побудувати професійний клуб, який стане візитівкою регіону та об’єднає навколо себе вболівальників, владу та бізнес.

Головний тренер Діназа Олександр Головко усвідомлює, що майбутній сезон стане для вишгородців справжнім випробуванням.

‒ Олександре Борисовичу, як проходить передсезонка вашої команди?

‒ Нікуди не виїжджали, працюємо у дворазовому режими в Демидові та Вишгороді.

‒ З ким Діназ уже встиг провести контрольні матчі? Які плани до першої офіційної гри з ФК Чернігів?

‒ Проти Лівого Берега (1:5), Сокола (1:0) ФСК Маріуполь (1:1) та Колосом (0:2), Чайки (1:1), Вікторії (0:2), Ниви із Бузової (0:3).

‒ Багато футболістів залишили Діназ, пішов і тренер воротарів. Скількох потенційних новачків ви переглядаєте?

‒ Щодня до нас приїжджають футболісти з інших регіонів з бажанням грати, але цього замало на рівні Першої ліги. Спілкуємося, дивимося. Про новачків не хотілося б говорити. З них нам три-чотири сподобалися. Вдалося вирішити воротарське питання, запросивши першого номера. Відсутність тонусу не дозволяє говорити, що він буде заграний у першому матчі.

‒ Хто з потенційних новачків вас приємно вразив?

‒ Знаєте, я вже давно від цього відійшов. Так, є задатки, але для мене важливо побачити гравця, як він в критичних моментах зможе дати собі раду. Ті, хто повинні бути з нами, вони будуть з нами.

‒ На що ви звертаєте увагу при виборі футболіста?

‒ Розвиток. Якщо людина прагне до самовдосконалення, ми допоможемо їй в цьому. Якщо ти працюєш з орендованими гравцями, ти повинен їх поставити на інші рейки. Моя роль полягає в тому, щоб вони спрогресували та, повернувшись у свої команди, були конкурентоспроможними там. Дорослий футбол – це робота з тими, які повинні робити результат. Знають, що таке Перша ліга. Симбіоз молодості та досвіду і фанатична самовіддача.

‒ Якщо без прізвищ, які позиції бажано закрити до старту Першої ліги?

‒ Вінгери, один з крайніх захисників і центрбек, нападник. Поки будемо грати, як Манчестер Юнайтед на мінімалках 🙂

‒ Залишилося знайти власного Рашфорда, який робитиме різницю.

‒ Дай бог. Нам потрібно, щоб була конкуренція в тренувальному процесі. Якщо ти не можеш дати боротьбу, ти не будеш прогресувати на тренуванні що в захисті, що в нападі. Одними молодими ти нічого не досягнеш, потрібно набирати очки.

Для того, щоб була гарна команда, потрібен хороший тренувальний процес, хлопці з характером, не програвати в мікроепізодах. Сьогодні, завтра і після завтра. Але таких гравців у нас поки дуже мало, адже починається сезон і ти бачиш: там не тягне, там не тягне.

‒ Які у Діназа втрати?

‒ Корєшков пішов, Салабай, Мораренко. З Оринчаком була домовленість на півроку. Той-таки Кос залишив Діназ. Тепер у нас є невизначеність по атакувальних гравцях. У нас не так багато грошей, хлопці віддають перевагу клубам з кращими умовами. Нам досить складно, але працюємо.

Болючою втратою для нас стали хлопці з Ковалівки. Ми Колосу зробили таку пропозицію, щоб ті хлопці, які переросли U-19, йшли до нас на взаємовигідних умовах, але останнє слово за хлопцями. Пестрецов, на жаль, не підійшов нам. Хлопець повинен десь грати в такому віці. Я не хотів, щоб він просиджував на лавці.

Можна говорити, що Діназ втратив ключових гравців. Будемо будувати не нову команду, але багато роботи ще попереду.

‒ Кажуть, що Діназ отримає зіркове підсилення в особі чемпіона Європи U-19 Єременка та досвідченого форварда Пономаря. Рішення щодо них уже є?

‒ Дуже багато від них залежить. Обидва після важких травм. Ми будемо розраховувати на них, але потрібен час. Вони працюють за спеціальною програмою, перш ніж повернутися до занять у загальній групі.

Є питання по формі та ігровому тонусі. Наскільки їх вистачить в офіційних матчах? Ці гравці нам би 100% допомогли. На прикладі Шевченка, який нам дуже здорово допоміг попереднього сезону. Хотілося б до ветеранів швидких молодих гравців в групу атаки, але ж на них завжди є попит.

‒ Яка комунікація з керівництвом в питаннях комплектації?

‒ Ви знаєте, що таке бюджетний клуб? Це коли всі працюють на результат. Хтось більше, хтось менше. В когось є знайомі. Дехто сам пропонує свої послуги. Селекційна служба щодня в Telegram надсилає звіти.

‒ Яка роль у цьому процесі граючого спортдира Сергія Старенького?

‒ Клуб наступного року святкує 25 років, хоча на професійному рівні досвіду всього декілька років. Діназ перейшов до громади. Почала функціонувати команда U-19. Сергій дуже сильно взявся за цей проект, і ми допомагаємо йому в цьому. Те, що команда громади втрималася в перший рік у Першій лізі ‒ добре, але потрібно створювати якісні умови для праці.

‒ Діназ входив до трійки найбідніших команд у Першій лізі, але команді вдалося не вилетіти та уникнути перехідних матчів. За рахунок чого в таких умовах вдалося залишити команду?

‒ Коли ми збирались, то перше питання, яке було поставлено: які завдання стоять перед командою? Якщо у нас злагода, то і потім буде все гаразд із хлопцями.

Процес складався дуже кропітким, із повною викладкою та концентрацією на команді, як би не було важко. Були проблеми з ментальністю молодих гравців, які байдуже реагували на невдачі, без спортивної злості. Питання були і до тренувального процесу. Потім приїхали хлопці з більш-менш підготовлених команд з якоюсь школою.

Якщо багато молоді, я залежу від тих же Старенького і Шевченка, які в деяких матчах були кращими за молодих. З одного боку це плюс, з іншого ‒ вирок для команди і для мене, адже замість молодих пацанів, які повинні грати, футболісти в віці далеко за 30 працювали на межі своїх можливостей. Це дратувало.

Взимку довелося поламати голову. Пропрацювали в гарних умовах на зборах, неподалік від Вишгорода. Може, не так добре почали, але той фундамент, який ми заклали, повинен був принести результат та не переживати за питання виживання до останнього туру. Дуже велику роботу провели.

Зараз у команді вже інші хлопці, але я ‒ реаліст. Я бачу, що в наступному сезоні нам буде важче втриматися у Першій лізі.

‒ В чому секрет вдалого розвитку молодих гравців? Адже, як би там не було, з Діназа молодь іде в більш грошовиті клуби…

‒ Команду неможливо побудувати за три тижні. Це все маячня. Поки ти не програєш 50% матчів, як вони реагують на невдачі, висновки робити завчасно. Якщо ти пізнаєш гравців, як людей, вважай ти їх знаєш на 50%. Щоб на 100% дізнатися про кожного ‒ потрібен рік.

Коли все добре ‒ всі класні, а в скрутний час ти бачиш, як вони проходять поразки, кого звинувачують, здатність аналізувати. Сьогодні вони отримують інформацію, а завтра вже її забули. Намагаємося робити тренувальний процес не лише функціональним, а додавати й елементи навчання. Через це вони починають хоч якось грати в футбол, який відповідає рівню Першої ліги.

Це не тільки футболу стосується, але і життя. Якщо не зможете тут, то буде погано і там. Ми доносимо це до них кожного дня. Звісно, якби всі були злі і з мотивацією, то вигравали би перші місця, але ж воно тільки одне. До нас приходять хлопці, які, м’яко кажучи, непідготовлені з точки зору тактики, боротьби за місце в складі. Тобі за кілька місяців потрібно з аматорського колективу зробити команду, яка гратиме на профі-рівні. Висновки можна буде зробити тільки після перших турів.

«Це не режим кар’єри в симуляторі на PlayStation. Але таких умовах ти можеш 100% реалізувати себе в якості тренера».

Твої ідеї, думки, почуття, бажання, але футбол може бути іншим. Бувають дні, коли хочеться взяти усіх, та з мосту в мішок :), а потім закінчується матч і ти дістаєш з мішка й кажеш — «непоганий футболіст». Бо інших немає і вони повинні грати завтра, діставати з них максимум потенціалу.

Нічого не лишається, крім повної віри в них з боку тренерів, громади, яка фінансує клуб. Це як виховування дитини. Головне, щоб у всіх вистачило ентузіазму та терпіння на цьому складному шляху. В тому ж Кремені можна було на щось натиснути, а в Діназі більше аматорщини. Потрібно дивитися далі і зіграти не гірше, ніж попереднього сезону.

‒ Вам вдається достукатися до гравців в плані індивідуальної роботи над собою, окрім тренувань?

‒ Якби вони щодня працювали додатково, то не опинилися б в Діназі 🙂 Ми, як тренери, можемо тільки відчинити двері в футбол, але тобі ще в ті двері потрібно зайти. Скільки б ми знань не давали, яку б теорію не проводили. Якщо хлопець закритий і як він проводить час поза футболом, першим і останнім йде з тренування ‒ є питання. Так, хлопець може чогось не розуміти.

Я не повинен робити роботу, яку роблять тренери ДЮСШ або клубних академіях. В мене на першому місці стоїть результат. Я можу вказати напрямок, створювати конкуренцію. Ми намагаємося ставити для них високі завдання, я не збираюся опускатися до їх рівня. Не всі готові це сприймати, бракує таланту і психіки, здібностей працювати.

‒ В чому це виявляється?

‒ Для мене стало відкриттям, що футболісти просять тебе поставити ту вправу або іншу, а не виконувати те, що пропонує тренерський штаб. Таке враження, що вони тільки від нас починають дізнаватися, що футбол поблажок не любить. Покажіть спочатку, що ви вмієте на полі, а потім розмовляйте про інше. Деякі хлопці приходять і ставлять питання рубом, я говорю: «А ти хто такий?» «Я там те, я там це…» «Щось я тебе раніше не бачив».

Три-чотири дні побув у команді ‒ і вже немає. Куди ж вони зникли? Що трапилося? Треба любити футбол в собі, а не навпаки. Дослухатися до тренера, навіть якщо бурчить. Ця робота, м’яко кажучи, непроста.

В мене, як у тренера і в мого штабу, стоїть завдання знайти 5-6 чоловік, які стануть внутрішнім колом, та доносити наші ідеї до інших. Їх бракує в кожній ланці. Нова команда, нові лідери. Дуже просто будувати команду, коли є гроші, а на одному ентузіазмі працювати в довгу непросто.

‒ У цьому випадку вектор розвитку клубу виходить на перший план.

‒ Спілкуючись з керівництвом я ставив їм питання: «Якщо завтра інвестора не стане, хто буде всім цим займатися?» Є розмови, бачення присутнє, але це лише маленький крок до побудови фундаменту професійного клубу.

‒ Схоже, що без Старенького вам не обійтися не лише поза полем, але і на ньому. А він же 1984 року народження…

‒ Я не можу сказати йому «стоп», оскільки його досвід дає дуже багато Діназу. Це та одиниця, поруч з якою росте молодь. Сергій кожен день працює на повну. В нього є ще потенціал, який він може показати на полі. З нього я запитую як із футболіста, а не керівника. Ми взаємозалежні один від одного, дивимось в одному напрямку. Йому після футболу вистачає сил ще й в теніс пограти.

‒ У свої 39 Сергій реально в порядку?

‒ Дивлячись для яких задач по Першій лізі. Я виходжу з того, що в мене є. По досвіду та розумінню футболу він вище за всіх на сьогоднішній день. Дуже тяжко закінчувати з футболом та домовлятися з собою. Поки що я його зупинити не можу:)

‒ Робите йому поблажки?

‒ Для того, щоб в команді було все гаразд, ветеранам повинно бути не важко, а цікаво працювати на тренуваннях. Мені вдається так робити, щоб вони працювали через функцію, через м’яч. Він може прийти і сказати, що сьогодні він більше зосереджений на справах клубу ‒ і я це розумію.

‒ Найголовнішою подією в житті Діназа стала поява титульного спонсора. ЦарХліб ‒ хороший хлі6?

‒ Шикарний:) Не знаю всіх подробиць. Це результат роботи Старенького, бо вони знайшли представника компанії у громаді. Потім звернув увагу, що на футболках з’явився титульний спонсор. Мені здається, шо вона приємно на футболках виглядає. У нас на футболках ще багато місця:)

Ми будемо раді, якщо бізнесмени у Вишгородській громаді, які люблять футбол, захочуть у нас розміститися. Де, як не на футболі, можна засвітити свій бізнес.

‒ Кажуть, у вашого клубу нова форма та емблема, і Діназ випробував обновку в контрольних матчах. Коли представлення?

‒ За час, що залишився до початку сезону, багато може змінитися. Десь в найближчих тиждень-півтора з’явиться конкретика.

‒ Якби в Діназі були створені для вас ідеальні умови, в який футбол ви б хотіли грати?

‒ Якщо казати про роботу зі збірними, то працюючи з хлопцями 1992 року в мене був тільки один нападник ‒ Будківський. З ним ти граєш в один футбол. Коли тобі бог дає хлопців 1995-96-97 року народження, які хочуть грати в інший футбол, то ти вже зовсім інший тренер, який може ставити атакувальний футбол.

В Діназі ми будемо відходити від хлопців, які зараз із нами. Наскільки вони навчені в тактичному та технічному плані. Далі вже дивимося, що я з ними можу зробити. Ще один аспект ‒ інфраструктура.

Я намагаюся слідкувати, куди рухається футбол, деколи ходжу на телебачення. Можна гарно розповідати про білд-ап, третю зону та xG, але без фундаменту це все не матиме жодного сенсу. Багато в чому залежить робота медіа в плані впізнаваності футболістів та фахівців. Мені так здається, що нові керівники, які заходять в наш футбол думають, що можна вирулити на старому багажі.

‒ Ви є прибічником класичного формату проведення Першої ліги?

‒ 100% Я хотів би, щоб ми грали класичні два кола, нехай і з меншою кількістю команд. Я вважаю, що не потрібно вигадувати велосипед. Але є розуміння, в яких реаліях ми знаходимося. Не кожен клуб зараз може собі дозволити дальній виїзд в умовний Хуст.

‒ Клубу Першої ліги складно знайти хорошого гравця, коли існує проблема нестачі якісних виконавців, адже всіх більш-менш пристойних виконавців вигрібають клуби УПЛ?

‒ Так, справді. Діназ не може запропонувати хороші фінансові умови, тому футболіст може віддати перевагу грати в чемпіонаті області з перспективою більшого заробітку. Є питання до клубів, які заявляються у професіонали, але не дотягують за багатьма критеріями.

Не хочу здатися песимістом, але в українському футболі нас може очікувати провал по роках. Дуже багато хлопців виїхали або кинули футбол. Але ж ми футбольна нація! Нижче середнього рівня точно не опустимося.

‒ На ваш погляд, за рахунок чого Перша ліга залишається привабливою в плані футболу?

‒ По-перше це люди, які платять за футбол. За рахунок любові до футболу інвесторів, який дає тобі віддушену між справами бізнесу. В когось, можливо, не вийшло здійснити свою мрію та стати відомим гравцем, але за рахунок важкої праці зайшов у футбол через чорний хід.

На мій погляд футбольний клуб не повинен залежати повністю від дотацій з бюджету міста, громади. З іншого боку, футбольна команда може стати візитівкою твого міста, тому місцева влада може це використати собі в плюс, працюючи в партнерстві з бізнесом.

‒ Діназ ‒ ваша друга команда в якості клубного тренера після Кременя. Наскільки відрізняється специфіка у порівнянні з роботою на чолі збірних?

‒ Прірви немає. Головна відмінність полягає у наявності кадрового ресурсу. Коли ти працюєш з кращими з кращих, ти можеш за рахунок досвіду щось награти за короткий проміжок часу у міжнародних вікнах. У тебе є все для забезпечення результату. В клубі для тренера важливо відчувати довіру. Розумієш, хто тебе наймає на роботу, і ти вже працюєш на власника.

Ти повинен поважати себе, адже це дуже важка робота, та віддавати собі звіт у тому, на що ти підписуєшся. Попрацювавши у Кремені та Діназі, я прийшов до того, шо не все залежить від тебе і ти впираєшся у стелю можливостей. Все решта ‒ похідне від керівництва та його бачення розвитку.

‒ Що для вас буде маркером успішної роботи з Діназом?

‒ Я лише частина цього клубу. Якщо в того-таки Москаленка, Старенького та інших вистачить терпіння, а ми зможемо дати цьому поштовх своєю працею ‒ було б непогано. В свою чергу, я буду боротися за те, щоб в клубі була вибудувана структура, яка б не залежала від персоналій.

Торік не було розуміння, яке майбутнє чекає Діназ. Я вважаю, ми зробили велику роботу, маючи обмежений ресурс. Потихеньку клуб рухається в правильному напрямку. Зараз я дивлюся, з якими командами ми будемо грати. Дуже цікаво випробувати себе на тлі сьогоднішніх суперників.

Пресслужба ПФЛ за матеріалами ukrfootball.ua