Український футбол

Нападник Епіцентру Максим Гірний розповів про першоліговий сезон, враження від суперників і своєї команди, а також трішки про себе.

Радує, що в Першій лізі виступали не тільки досвідчені зірки рівня Будківського, Кожанова чи Гітченка. Багато молодих футболістів заявили про себе в минулому сезоні. Недарма навіть молодіжна збірна України, в складі якої більшість гравців мають ігрову практику в УПЛ і зарубіжних чемпіонатах, звертала увагу на змагання ПФЛ і запрошувала гравців із тієї ж Першої ліги.

Є серед гравців чемпіонату ПФЛ і колишній нападник юнацької збірної України – це Максим Гірний. Повернувшись із Словаччини, він спершу багато забивав у Другій лізі за МФА Мункач, а тепер успішно заграв у складі Епіцентру, переїхавши з клубом із Дунаївців у Кам’янець-Подільський. Про свої виступи Гірний розповів Sport Arena.

‒ Що скажеш по сезону 2022/23 для Епіцентру?

‒ Сезон можна розділити на дві частини: це перше коло, коли в команди багато що вдавалось і, як підсумок, ми вийшли в Чемпіонську групу, та друге коло, яке вийшло не таким успішним. Нам не вдалось досягти нашої мети, але загалом цей сезон був дуже великим досвідом, який має допомогти в майбутньому.

‒ Відразу два уточнення. Перше – а якою ж була ваша мета?

‒ У нас колектив максималістів. Можливо, хтось не вірив, що Епіцентр може ось так відразу ж ввійти в число найкращих команд, пробитися в Чемпіонську групу. А ми – змогли. Так само команда мала бажання досягти вищих місць і навесні.

‒ Друге уточнення: а чому не вдалося?

‒ Тут зійшлося і те, що суперники максимально сильні, дійсно гідні такого рівня, і те, що з різних причин нам не вдалося зіграти так, як восени.

‒ У тебе вісім голів, один асист, три зароблених пенальті. Як оціниш дебютний сезон у Першій лізі?

‒ Себе оцінювати не буду – хай це роблять тренери, це їхнє право. Щодо виступів команди – думаю, ми всі могли зіграти краще. Я також вважаю, що виступив навесні гірше, ніж міг. Після семи голів восени забив на другому етапі лише раз – хоча й моменти ніби були. Треба працювати над собою. Були нюанси, пов’язані з отриманим на зборах пошкодженням. На жаль, не всі матчі зміг зіграти повністю. Звісно, радує, що здійснив стільки результативних дій, але більше думаю над тим, які висновки зробити з такого чемпіонату.

‒ Як тобі Перша ліга та призери?

‒ В Першій лізі дуже цікаво грати: тут велика гамма команд. Є такі команди, які грають першим номером. Є суперники, які грають більше від оборони, команди, з якими потрібно вигравати багато боротьби. Тому безпосередньо під час кожного поєдинку ти вчишся чомусь новому, підлаштовуєшся під суперника і отримуєш досвід.

Про призерів можу сказати, що у Поліссі був впевнений, що вони вийдуть у Прем’єр-лігу. В Полісся багато досвідчених і хороших гравців. Оболонь ‒ хороша бойова команда, яка своєю працею теж заслужила бути в УПЛ. ЛНЗ посіло 3 місце і в стикових матчах показало, що вони потрапили туди не просто так.

‒ Ти серед форвардів, які забивали найбільше. В кого є чому повчитися?

‒ В кожного. Придивлявся до всіх наших суперників – до речі, на зборах з різними командами доводилося перетинатися. Звісно, виступ Будківського стоїть окремо від усіх. Для мене те, що такі форварди теж грають у Першій лізі, мотивація. Це статус турніру.

‒ А проти кого з захисників важче грати?

‒ Є такі команди, які опускаються дуже низько, грають по супернику й дуже щільно. З такими важко, проте не скажеш, що дуже цікаво. А от є досвідчені гравці, які добре читають гру. От як Гітченко в Полісся чи Дуць у Карпат. Проти них діяти – це вимагає всієї винахідливості, яка в тебе є.

‒ Вісім голів. 21 матч. Який для тебе найбільш хвилюючий?

‒ Коли виграли у Львові 2:0 у Карпат, а я забив два м’ячі. Я сам займався в цьому клубі, для мене Карпати – це не просто слово, на стадіоні «Україна» я завжди мріяв зіграти за цю команду. Так вийшло, що забив їм натомість у складі іншої команди. Пережив неоднозначні відчуття.

‒ Карпати залишаються. Маркевич веде роботу над посиленням. Усі кажуть, що це буде фаворит №1 у наступному сезоні.

‒ Мирон Богданович – справжня легенда. Висловлюю свій захват від того, що Маркевич з його досвідом прийшов працювати в Першу лігу. Звісно, що козир для турніру, що є тут такі учасники.

‒ А що Епіцентр?

‒ У нас теж дуже хороший наставник. Сергій Нагорняк – людина, яка багато чому мене навчила. Він теж для нашого чемпіонату важлива особистість, його всі знають, завжди, коли кудись їдемо, вболівальники впізнають Нагорняка, всі його бачили по ТБ.

Не сумніваюся, що клуб буде прогресувати. Для цього багато робиться, Епіцентр ще не так давно грав серед аматорів, а зараз це вже помітний клуб Першої ліги.

‒ Всі, коли чують – Епіцентр, думають, що ви станете суперклубом і підвищитеся в класі.

‒ Клуб розвивається. Дебютували в Кам’янці-Подільському. Це велике й красиве місто, там давно не було футболу такого рівня. Для мене важливо, що Епіцентром цікавляться люди. Дивляться наші матчі в трансляціях. Дасть Бог, повернуться вболівальники на трибуни – там буде футбольний бум.

‒ А до чого прагнеш особисто ти?

‒ Я хочу бути корисним команді й багато забивати. Звісно, мрія – підвищитися в класі й грати в УПЛ. Я колись грав за юнацьку збірну України, для мене важливо бути гідним представляти батьківщину. Тож в один день хотів би ще вийти й представити Україну.

Пресслужба ПФЛ за матеріалами sportarena.com