Український футбол

Український тренер Руслан Костишин розповів про досвід своєї роботи в казахстанському «Аксу», пост наставника якого він залишив у квітні цього року.

— Руслане Володимировичу, ви півтора сезони відпрацювали в казахстанському «Аксу».

— Приблизно. «Аксу» покинув у квітні по ходу сезону.

— Ви пішли за власним бажанням?

— Не сказав би. Я залишив «Аксу» за угодою сторін. У команди падали результати. Думаю, я втратив контроль над роздягальнею і управління командою загалом. Пропала хімія між тренером і футболістом.

— Не знайшли спільної мови з молодими казахами?

— Не в цьому справа. У моєму першому сезоні(Костишин був призначений 19 січня 2022 року, — прим. ред.) у команді більшість якраз були казахи, а легіонерів — 6−7 осіб. А ось у чемпіонаті 2023 року іноземців стало більше, і це порушило баланс. І якоюсь мірою була втрачена роздягальня(в «Аксу» зараз є бразилець, серб, киргиз, португальці, нігерійці, українець Артур Мурза, білоруси та росіяни, — прим. ред.).

Проблема Казахстану в тому, що тут контракти укладаються тільки на рік. Перед сезоном-2023 пішли багато лідерів — капітан, найкращий бомбардир і центральні півзахисники. Пішов і воротар, українець Євген Кучеренко, який практично всі ігри відстояв на нуль. Після нього у нас так і не було хорошого воротаря. Ми чекали, що може вони взимку повернутися, але ні. У підсумку довелося заново збирати команду заново. Робота з трансферами виявилася найбільшою проблемою клубу.

За підсумками 2022 року ми ледь не зачепилися за єврокубки, посіли шосте місце. А у 2023 на момент мого звільнення — на 11-му.

— Ситуація все-таки була поправною? Адже після вас команда взагалі впала на останнє місце…

— Можливо. Думаю, я ще міг би вирівняти становище. Але дуже хотілося додому, і я повернувся в Україну. Тепер я вдома, із сиренами, і з бомбардуваннями. Терплю, як і будь-який українець.

Були й інші нюанси, через які працювати в Казахстані було складно. Але розповідати не хочу. Люди до слів у ЗМІ часом ставляться болісно. У нас в Україні все просто — сказав і сказав. Але так не скрізь.

— Керівництво «Аксу» можна було хоч у чомусь переконати?

— Іноді. Взимку 2023 року по ходу зборів я сказав, що ми не так збираємо склад. Тоді мені привезли чотирьох іноземців, із них троє — білоруси. Вони навіть зборів не проходили, почали з другого туру. Це теж — розбаланс.

Загалом ставлення керівництва до мене було хороше. Довіряли і в моє управління командою не втручалися.

— Загалом чемпіонат Казахстану слабший за український?

— Українські лідери точно сильніші. А ось середняки — порівняти складно, різниця менша.

— У Казахстані підтримують Україну?

— У кожному казахському готелі стоїть телевізор із російськими новинними програмами. Але молоде і середнє покоління — за нас. А от старше покоління обережно розмовляє на цю тему.

У Павлодарі, де знаходиться «Аксу» — усі за нас. Коли почалася війна, ми попросили перед іграми вмикати «Океан Ельзи» — нам ніхто не відмовив.

— В «Аксу» були росіяни — Іслам Жилов і Алі Гаджибеков.

— Вони з Кавказу, там теж натерпілися від росії. І ставлення до путіна не дуже хороше.