Український футбол

Екс-футболіст київського «Динамо» та донецького «Шахтаря» Олександр Сопко поділився враженнями від очного матчу своїх колишніх команд, який відбувся минулої суботи в рамках 22-го туру чемпіонату України і завершився внічию, 1:1.

— Результат матчу вважаю цілком закономірним і справедливим, він абсолютно по грі. Жодна з команд не награла на перемогу, щоб було видно, що вона сильніша за іншу.

Сценарію гри я чекав дещо іншого, але команди були занадто затиснуті результатом і принциповістю. Все це наклало відбиток на гру, тому що за недостатньої майстерності та класу команд ще наклалася величезна кількість банальних помилок. Гра, по суті, була парадом помилок. І, на жаль, те, що завжди супроводжувало ці поєдинки в минулі роки — високий рівень футболістів, командної гри, тренерські ідеї сьогодні про це можна тільки згадувати.

За «Шахтарем», говорити, що це чемпіонська гра і чемпіонське золото в кишені, я би не поспішав. З такою грою можливі будь-які осічки. «Динамо» вже сьогодні, думаю, видало свій максимум, більшого вони продемонструвати просто не можуть в силу того, що йде пошук нових лідерів, психологічний тиск дуже високий. Скажу, що вперше за багато років, дивлячись на протистояння «Динамо» та «Шахтаря», мені хотілося переключитися на інший канал і подивитись інший футбол інших чемпіонатів.

— Які саме помилки ви виділили в сьогоднішній грі?

— Неточні передачі, перетримка м’яча, бажання у простій ситуації придумати щось дуже складне. У гравців «Шахтаря» вихід із оборони — це взагалі проблема. Взяти всім зупинитися і пограти в квадрат. Я думав, що, погравши в Лізі чемпіонів, якийсь досвід можна набути в плані інтенсивності, командного руху, швидкості прийняття рішення, передачі м’яча. Але неможливо дивитися футбол, коли захисник зупиняє м’яч підошвою і десять секунд стоїть і розглядає, а його партнери так само зупиняються і дивляться на пастуючого.

Уболівальники при цьому дивляться на футболістів, ті на суперників, останні розглядають м’яч під підошвою. І все закінчується тим, що віддається м’яч воротареві, а останній його виносить абияк.

Щодо «Динамо», то тренерське кредо Луческу побудовано на зовсім іншій грі, інших футболістах, на грі комбінаційної, технічної, з високою індивідуальною майстерністю. Але сьогодні в нього в наявності немає таких гравців, тим не менш, хоча вчити пресингу, який є необхідним елементом гри практично у всіх чемпіонатах якось слід. У сучасному футболі якщо футболісти не вміють здійснювати пресинг, не здатні включатися в гру і виконати чорнову роботу вони приречені, навіть за наявності висококласних гравців.

У «Динамо» вже зараз все те саме — втрачаючи м’яч, біжать назад, вибудовують два-три ешелони і спокійно споглядають, як «Шахтар» стоїть з м’ячем. Кому може подобатися такий футбол? Вийшов той ж Царенко — молодий хлопець, 18 років, який не зіпсований ще непотрібним академізмом, і він намагається загострювати, намагається шукати якесь гостре продовження, брати гру на себе, не боїться зустрітися з м’ячем. Ось приклад, як треба ставитися до футболу, як треба в нього грати. А деякі в 22 роки так завмерли, що бояться зайвий раз ризикнути, внести якусь креативну думку. Все побудовано на девізі, що надійність понад усе. У результаті маємо зовсім нудний футбол, який просто нецікаво дивитися. І це у виконанні двох вітчизняних грандів, що подвійно прикро.

— Хто більше винен у ситуації, коли забивав Степаненко — голкіпер Нещерет чи партнери, які дозволили Тарасу пробити?

— Степаненко таки бив з далекої дистанції, такий удар не завжди можуть накрити опорники. Удар був неприємний, м’яч змінив напрямок у процесі польоту. І в цьому саме полягає небезпека таких ударів. Адже завжди голкіперу простіше зреагувати на удар поблизу, особливо коли він ще й правильно пробитий.

Плюс здалося, що сонце десь засліпило Нещерета. Ну і Траоре, який вдало закрив політ м’яча. Все це десь виправдовує Нещерета, але, в той же час, хороший воротар десь міг і повинен був зреагувати на цей удар або відбити, або зафіксувати. Тим не менш, Руслан реабілітуватися в процесі гри, коли в другому таймі продемонстрував кілька гарних рішень, пов’язаних і зі своєчасним виходом з воріт і правильною позицією при кутовому кінці матчу.

— В епізод з попаданням м’яча в лікоть Ракицькому були підстави призначати пенальті?

— Ракіцький все-таки руку не відводив від тіла, а навпаки — притискав до тіла. Потрапило в лікоть. Якщо б Романов прийняв рішення давати пенальті, підстави теж могли б бути. Тож тут, швидше, 50 на 50.

— Як оціните гру Андрієвського? Чи не пересидів він у дублі і в орендах?

— Складно влізти в голову тренера, який стежить за тренувальним процесом, вибудовує ті або інші тактичні схеми. Мені подобалося, як Андрієвський показував себе в «Зорі», демонструючи гарне розуміння гри. Але він, думаю, в обсязі руху, в захисних функціях не такий, як Сидорчук. Удвох вони зазвичай спрацьовують, що й сталося сьогодні.

Коли грав Шапаренко, то хтось із цієї трійці був зайвим, тут Андрієвський програв конкуренцію саме Сидорчуку. У той час, сильні сторони у нього є, він їх показав. І якщо би грав у іншій команді, у іншого тренера, мав більше ігрового часу, то виглядав би набагато краще, ніж у «Динамо». Але можливо сьогоднішній гол якось його окрилить і у футболіста розпочнеться новий етап у динамівській кар’єрі.

— «Динамо» не вистачає кадрового потенціалу, щоб переламати несприятливий перебіг гри чи в команді вже змирилися, що чемпіонські перегони для киян фактично закінчені?

— Чемпіонська, швидше за все, закінчена. Але має місце бути інша мета, не менш важлива — зайняти друге або третє місце. І ця боротьба з кожним туром все складніше.

Думаю, що нинішній стан «Динамо» має багато причин, які зійшлися. Вважаю, що команда в плані селекції останні роки пробуксовувала дуже сильно. І перемога в чемпіонаті країни два роки тому просто відклала цю проблему на майбутнє. Всім здавалося, що перемогли впевнено, самотужки, і все це замилило проблеми, які були у «Динамо». Цей успіх треба було правильно оцінити. Так, він був невипадковий, вийшла хороша тренерська робота. Але, в той же час, зіграло роль і те, що «Шахтар» провалив сезон.

Наступний етап для «Динамо» бачився набагато складніше, для нового ривка вперед потрібні були інші футболісти, з якими Луческу міг би реалізувати свої тренерські ідеї. Але можливо, в силу віку він не хотів псувати собі нерви і життя, десь пішов на приводу у керівництва клубу в плані комплектації, адже якщо згадати всіх футболістів, які приходили тоді, то ніхто не закріпився і не став лідером команди. А з відходом Циганкова, Забарного і втратою Шапаренка команда втратила свій кістяк.

Плюс Луческу замість тренерської роботи почав виконувати функції менеджера. Воно, мабуть, і правильно, адже в клубі дуже багато було запущено з тим оновленням бази, автобуса, нових відносин і так далі. Але він настільки цим захопився, що все це почало йти на шкоду ігрової складової. Ейфорія після першого успішного року не дозволила об’єктивно оцінити можливості. А потім, коли вже почалася війна, говорити про нових футболістів уже можливості не було, поїзд, як кажуть, пішов.

Ми бачимо, як у тій же «Зорі», де багато молодих футболістів, у тому числі орендованих у «Динамо», поставлена ​​гра, гравці не бояться битися, не бояться брати відповідальність на себе. Теж саме у Кучера. Ніхто не каже, що ми на етапі перебудови, що немає футболістів і так далі. Адже всі розмови про перебудову — це ще не гарантія того, що так і станеться.

Без футболістів, а найголовніше, без нових тренерських ідей, команда прогресувати не буде. Луческу, мені здається, надто сподівається на свій досвід, а досвід, у свою чергу, породжує стереотипи, які завжди зупиняють тренерську ідею. Досвід та інтуїція, безумовно, допомагають, іноді дозволяючи виграти якусь гру, але побудувати команду тільки на цих складових дуже складно. Не ставлячи під сумнів значимість Луческу як тренера, все ж таки вважаю, що на цьому етапі перебудовувати команду і інтегрувати в неї молодих гравців міг би тренер не такого калібру.

— Багато розмов про те, що Луческу доопрацьовує свій контракт і йтиме. Кого в цій ситуації вважаєте оптимальною кандидатурою на його місце?

— Важливо, щоб це, як я вже зазначав, був тренер, який вміє позбавлятися стереотипів, вміє жорстко відстоювати свої принципи. Думаю, «Динамо» вже можна і потрібно якось визначитися з майбутнім. І по-людськи, і для користі клубу в цілому. Очевидно, президент клубу вважає, що Луческу може ще щось дати. Можливо, ця надія, як і те, що тренеру дають можливість доопрацювати контракт, показує невпевненість керівництва клубу в плані того, що робити далі. Коли не знаєш, що робити далі, краще нічого не чіпати і не намагатися щось змінювати, якщо не знаєш, що з цього вийде. Зачекаємо кілька місяців і подивимося, що буде.

Якщо про нових кандидатів, то можна назвати цілу низку тренерів, які мають потенціал, які знають наш футбол. Ті ж Калитвинцев, Максимов, можливо Скрипник, який начебто і наш, але при цьому в ньому є трохи західної ментальності, підходу. Інша річ, що у нього не було команди з потенціалом, завданнями.

Той же Костюк, який напевно вже переріс юнацьку команду. Кандидати є. Важливіше тут, мені здається, щоб був кредит довіри від президента клубу, і тренери, які прийшли, не думали про те, як догодити чи не угодити керівництву, можливо, навіть навпаки — як бути більш жорстким і принциповим. І боюся, що тут ці кандидати можуть дати слабину. Єдині, на мій погляд, хто можуть діяти з позиції авторитету, ваги, впливу серед футболістів і не будуть при цьому заглядати в рот президенту — це Ребров і Шевченко. Інше питання — наскільки вони в силу різних обставин готові прийти в клуб.

— Якраз стало відомо, що Луческу лягає на операцію, а його обов’язки виконуватиме Олександр Шовковський, при цьому Мірча, як він сказав, буде постійно на зв’язку з командою. Що скажете про це рішення?

— Думаю, що не в кращій формі Луческу, що перебуває, — це не кращий стан команди, ніж якщо б на тренерському містку знаходився той Шовковський чи хтось інший. Бачити тренера, який з потухлим поглядом, із болем в очах виходить на тренування — воно не підвищує мотивацію. Складно в такому віці бути в кращій формі, і вже це одна з причин, щоб завершити роботу в «Динамо».

Друге — він далеко не бідна людина, і не думаю, що не хоче йти тільки через те, щоб не втратити гроші. До його проблем, вважаю, повинні поставитися з розумінням, тим більше, що він багато зробив для розвитку клубу. І не тільки як тренер, але і, як я вже зазначав, в ролі менеджера. Сісти за стіл, розлити по 50 грам гарного віскі і обговорити, як вийти з цієї ситуації. Я не вірю, що за місяці роботи, що залишилися, вони зможуть знайти щось принципово нове. Не можна мучити тренера, клуб, громадськість, уболівальників, давати їжу для злих мов. Можна зробити хорошу прес-конференцію, посиденьки з командою і гідно його проводити. Навіщо доводити ситуацію до того, щоб тренера освистували в останніх матчах, а він тікатиме нічним поїздом або не попрощавшись?