Український футбол

Відомий футбольний тренера та експерта Олег Федорчук поділився думками про перспективи окремих гравців «Динамо».

Олександр Караваєв

У кожного футболіста до моменту його зрілості виробляється певний функціонал, тобто те, що його відрізняє. Караваєва завжди відрізняв швидкий вихід у контратаку. Але в «Динамо» на той момент грав Циганков, внаслідок чого Караваєва почали використовувати на іншому фланзі, потім через дефіцит захисників як у збірній, так і в «Динамо» почали ставити правим захисником. Однак, як не старайся, а в кожного свої можливості – Караваєв не відрізняється відбором, у грі головою теж є проблеми. Захисник для «Динамо» потрібен більш надійний. Якщо говорити однією фразою – він став жертвою своєї універсалізації. Коли футболіст грає на різних позиціях, це на якийсь період добре для команди, але для самого гравця може призвести до наслідків, що він нібито непоганий, але, якщо говорити ґрунтовно про якесь конкретне амплуа, то є питання.

Десь можна провести паралелі з тим самим Зінченком, якого куди тільки не кидали – у центрі, праворуч, захисник, півзахисник. І він теж від цього страждає, адже кожен футболіст розкривається в тій позиції, яка в нього закладена від природи. Можна також згадати Володимира Безсонова, який отримав на юніорському чемпіонаті світу 1977 року «Золотий м’яч» як атакувальний форвард, а потім Лобановський став використовувати його на різних позиціях – і опорника, і правого захисника. Команді він дуже цим допоміг, але не думаю, що собі, кар’єра його від цього, я вважаю, постраждала.

Щодо подальших перспектив Караваєва, то радити тут щось складно. Можна було б одразу сказати – Туреччина. Але там він уже був, цей досвід виявився невдалим. Швидше за все, це буде або грецький чемпіонат, або кіпрський. Інша справа, чи готовий сам гравець до цього психологічно, як футболіст він уже не молодий, плюс у «Динамо» є підростаюче покоління, клуб і так уже затягнув з омолодженням складу.

Денис Бойко

Тут є кілька нюансів. Перший – переважна більшість киян за своєю природою люблять комфорт. І змінювати цю зону комфорту їм дуже непросто, іноді вони пересиджують і дуже неохоче їдуть в інші команди, їм краще залишитися, навіть втративши в зарплаті. Плюс вік, молодь підпирає, є непогані варіанти із заміною для Бойка – той самий Нещерет непогано зараз виглядає. Та й динамівська воротарська школа досить міцна, щоб тримати футболіста в такому поважному віці. Я вважаю, що досвідчений гравець повинен грати, а не сидіти на лавці. Якщо досвідчений футболіст не грає, це конфлікт логіки. Такий гравець повинен не сидячи на лавці розповідати запасним, як правильно сидіти, а в полі показувати і підказувати, як грати. Дві речі, які я у футболі не розумію і не сприймаю – це легіонер, який сидить, і ветеран, який сидить. Усе це створює несприятливу атмосферу в команді, б’є по авторитету тренера, порушує нормальний робочий процес тощо. Водночас «Динамо» за останні років п’ять вчинило стільки нелогічних вчинків, що випадок із Бойком виглядає дрібницею.

Де він зможе себе ще проявити? Кіпр, та сама Греція, можливо Середня Азія. Але там теж своя специфіка, свої життєві нюанси, і невідомо, чи зможе столичний хлопець у тій обстановці адаптуватися. Можливий навіть Китай, інші варіанти. До речі, є приклад Ярмоленка з Ребровим в ОАЕ, або Коваля в Саудівській Аравії. Перспективний ринок зараз, футболу там, щоправда, менше, зате грошей більше.

Беніто

Це той випадок, коли в супермаркет треба йти зі списком, інакше можна напупити багато зайвого. У даному випадку, якщо проектувати на футбол, то це список, який складає головний тренер, однак у «Динамо» за останні роки цього не спостерігається. Водночас, коли головний тренер повністю домінує в цьому питанні – це теж неправильно. Адже тренер дуже часто бере тих гравців, яких він знає, з ким працював, але чи зуміє гравець вписатися в командний механізм саме цього колективу – це велике питання. Тут дуже тонка грань, коли мають взаємодіяти між собою і тренер, і спортивний директор, і селекційна служба. Ми до початку воєнних дій певною мірою переживали, та й зараз десь переживаємо той період турбулентності, який років десять тому спостерігався в Англії, в Німеччині, коли окремі агенти просто завалювали клуби різними гравцями, фактично розоряли їх, а результату не було. «Динамо», на жаль, не стало винятком.