Український футбол

Один із найрезультативніших голеадорів серед гравців оборони в VBET UA першій, провідний захисник тернопільської Ниви Андрій Зінь дав інтерв’ю Українському футболу

Тернопільська Нива – великий сюрприз сезону 2022/23. Зі сторони здавалося: втратили кількох провідних гравців (захисник Вовченко перейшов у Верес, Дворовенко ‒ у Металург із Запоріжжя, опорник Мороз ‒ в Оболонь, півзахисники Бичек ‒ у Металіст 1925, Семенина у Карпати зі Львова, нападник Кисленко ‒ в Полісся), за останній рік кілька разів змінювали тренерів, що їм світить?

Натомість Нива у запеклій боротьбі з Прикарпаттям прорвалася в Чемпіонський раунд і тепер позмагається в вісімці найкращих команд Першої ліги на другому етапі. Віддаючи належне підопічним Задорожного, скажемо – окраса цієї тернопільської команди це воротар і захист. Вісім пропущених м’ячів за осінню частину сезону – це третій показник на весь дивізіон!

А серед оборонців Ниви продовжує прогресувати 22-річний Андрій Зінь. Разом із воротарем Механівим вони удвох не пропустили жодного матчу чемпіонату. До того ж, центрбек Зінь відзначився трьома голами – ніхто із гравців оборони не забив більше, стільки ж – у лівого захисника Кременю Азізова та центрального захисника Карпат Дуця. Сайт «Український футбол» представляє перспективного гравця в рубриці «Гра в особах».

‒ Передовсім, про зимову перерву. Як працюється? Що у вас попереду?

‒ Зимова перерва проходить добре. Якраз минулого тижня, 15 лютого, ми зібралися та розпочали підготовку. Наразі початок зборів ‒ багато бігової та важкої роботи, але без цього нікуди. У нас на 10 днів збори у Тернополі, тоді вирушаємо у Львів на другий збір, а вже третій збір пройде, швидше за все, у Тернополі. Після свят ми всі раді один одного бачити, працюється цікаво, пішли контрольні матчі.

‒ У сезоні 2022/23 Нива пробилася в Чемпіонський раунд. Яка ваша думка про новий формат?

‒ У такий складний період для нашої країни це найбільш оптимальний формат для проведення. Для нас це вперше – два етапи, розподіл на весняну частину. Це цікаво, для Ниви весняна частина сезону буде дуже цікавою.

‒ І які завдання буде ставити Нива в компанії найсильніших?

‒ Завдання в нас тільки одне – перемагати у кожному із матчі.

‒ А що скажете, власне, про поточний чемпіонат? З одного боку, йде війна та логічно, що футбол “просідає”, з іншого – змагання виходять цікавими. Ні?

‒ На мою думку, рівень чемпіонат у порівнянні з минулим роком дійсно трошки «просів», але я б сказав, що всі команди є +/‒ рівними та конкурентоспроможними. В цьому плані, напевно, нікому не було легко, всі доклали чимало зусиль, щоб здобувати перемоги. Є, звичайно, лідери. Є команди, які не можуть претендувати ще на вищі місця. Але те, що очки в кожному турі беруться непросто, можу впевнено сказати.

‒ Ви особисто набили три м’ячі. Здається, це ваш найбільш результативний сезон. Завдяки чому?

‒ Всі мої голи були забиті після стандартів. Ми їх награємо під час тренувань і це дає свої плоди.

‒ Ниву покинув донедавна провідний центральний оборонець ‒ Вовченко, який уже став гравцем основи учасника УПЛ, Вереса. Та вам із Демчуком вдається поки утримувати хороші результати для оборони Ниви. Семена замінили безболісно, чи то так тільки здається?

‒ В першу чергу, хороші результати для оборони – це заслуга усієї команди, а щодо втрати Вовченка, то незамінних у футболі немає.

‒ Взагалі, з Ниви немало гравців за останні роки пішло в вищі дивізіони та клуби. Приємна тенденція? Назвіть кількох одноклубників, які вже готові, наприклад, до УПЛ.

‒ Я вважаю, що кожен із нашої команди зміг би виступати в УПЛ. А якщо потрібно когось виділити, то це наш нападник Різник і воротар Механів.

‒ Спортивного директора вашого клубу Сергія Задорожного затверджено головним тренером після того, як він 11 турів виконував ці обов’язки. Заслужено?

‒ Я вважаю, що повністю заслужено, так як ми виконали завдання на першу частину сезону.

‒ Ваші враження від роботи з ним?

‒ Враження тільки хороші та позитивні.

‒ А що ми все про Ниву? Давайте про вас. Як починався для вас футбол?

‒ Я сам родом із міста Тернопіль. У футбол мене привів батько, мій найголовніший вболівальник. Першим моїм тренером був Сергій Шиманський, у якого я тренувався у місцевій ДЮСШ. Моє перше амплуа – центральний півзахисник, але в захист перейшов уже досить давно й добре почуваюся на цих позиціях. Словом, зіграю там, де корисно команді.

‒ Знаю, що ви займалися в БРВ-ВіК. Розкажіть, що за школа така, з якої гравці доросли вже до грандів і збірних? Чув, ви навіть однолітків Шахтаря чи Динамо могли по ДЮФЛУ обіграти…

‒ Так, я виступав за цю команду, у ті роки коли я там був це була досить сильна дитяча школа. БРВ-ВіК представляє місто Володимир (донедавна називалося воно Володимир-Волинський). У цій ДЮСШ займалося багато футболістів, які зараз виступають в УПЛ та в збірній України. Як приклад, динамівець Тимчик.

Так, у вас правильна інформація. Ми кожного року пробивалися до фінальних стадій ДЮФЛУ та навіть обігрували і Шахтар, але призових місць нам так і не вдалося завоювати. У нас був дуже хороший тренер ‒ Віктор Олександрович Сквіра. Було цікаво грати та навчатися в цій команді.

‒ Хто з ваших товаришів по БРВ-ВіК пробився в великий футбол? З ким перетиналися вже по Першій лізі?

‒ Є такі, що виступають у Першій лізі України та в УПЛ. Серед моїх ровесників перетинався із Ващишиним (він тоді грав за Чорноморець, зараз – за Звягель, а взагалі пройшов Динамо), Рябовим і Климцем (вони з Волині перейшли в Карпати), Жмуйдою (грає за Епіцентр).

‒ Організатор і керівник БРВ ВіК Кошельник ‒ красунчик чи ні?

‒ Нічого погано сказати не можу. Стосовно порядків у школі, то, в першу чергу, в нас виховували порядних людей і в цьому нічого погано не бачу. А те, куди переходили футболісти цієї школи, то я можу сказати, що це на совісті тих людей, які це робили.

‒ В якийсь момент вас перевели, я так розумію, в Волинь. Наскільки там вищий рівень і умови роботи?

‒ Справді, я виступав в Волині U-19 після школи БРВ-ВІК. Умови для тренувань і розвитку там були хороші, рівень був непоганий

‒ З вашого покоління здорово розкрився Кухаревич. Він вже тоді видавав на “винниківського Левандовського”?

‒ Микола ‒ досить хороший футболіст, у нього є все для того, щоб виступати на такому рівні.

‒ Здивовані, що він доріс до чемпіонатів Франції, Бельгії, Шотландії?

‒ Ні, я не здивований ‒ Кухаревич дійсно професіонал, після кожного тренування Микола працював додатково над різними компонентами. Ми, хто з ним грав, бажаємо йому швидше відновитися від травми, багато забивати за Хіберніан і обов’язково гарно виступити зі збірною України на молодіжному Євро-2023.

‒ Були в Волині гравці таких же, чи навіть крутіших задатків, які не розкрилися?

‒ У нас була досить гарна команда і хороший тренер Альберт Шахов, ми зайняли 4 місце у чемпіонаті, багато футболістів з нашого складу могли б заграти на високому рівні. Проте є непроста річ ‒ перехід із юнацького в дорослий футбол. Він відіграє велику роль, хтось десь не дотерпів або хтось не витримав конкуренції – от і не вдалося реалізувати свій потенціал.

‒ Волинь зараз призупинила виступи. Їй кінець чи це просто пауза? Що ви чули?

‒ Чув те, що Волинь U-19 виступає у чемпіонаті області, а що буде далі ‒ на жаль, не знаю. Ясна річ, нам, хто пройшов Волинь, дуже болить, що такої команди немає зараз у чемпіонаті України. Побажаємо клубу швидше повернутися, щоб не втратити перспективних вихованців і швидше продовжити традиції.

‒ Ненадовго ви відходили в аматори. Що дала вам команда ФК Ковель-Волинь? Наскільки цікаво було за неї пограти?

‒ Я тренувався із першою командою Волині, а задля ігрової практики виступав за Ковель-Волинь у чемпіонаті України серед аматорів. Вважаю, що це допомогло мені оббитися в дорослому футболі. Тому, якщо запитуєте мою думку, ‒ для молодого гравця найважливіше грати. Аматорський рівень для цього цілком підходить, там теж конкурентне середовище з хорошим рівнем суперників.

‒ Ви третій сезон у Ниві. А як ви поверталися в рідне місто, та ще й головній команді?

‒ Я пішов із Волині взимку 2020 року. Вирішив спробувати свої сили в рідному клубі, був на перегляді, проте захворів, а після цього розпочався COVID і я був без команди, навіть довелося пограти на район. А вже влітку я знову прийшов на перегляд у клуб, тоді головним тренером Ниви був Василь Малик, він мене і взяв у команду.

‒ У Ниві ви застали 5 різних фахівців: Василь Малик, Ігор Білан, Ігор Климовський, Андрій Купцов, Сергій Задорожний. З ким із тренерів було цікаво працювати?

‒ Так, вважаю, Ниві пощастило – цікаві тренери, хороші спеціалісти з нами працювали. Виділяти когось не хотілося б. Відзначу хіба що, що з Маликом і Купцовим цікаво було працювати, але, на жаль, це було недовго. І зараз Задорожний – також той тренер, з яким із задоволенням і інтересом працюється.

‒ Наскільки змінилася команда за цей час?

‒ Основний кістяк команди залишається і по цей час, відколи я прийшов у Ниву. Так, зміни є, але в цілому зберігається загальний вигляд і стиль Ниви.

‒ Стадіон Тернополя приймав фінал Кубка України, матчі УПЛ. А коли ж сама Нива підвищиться в класі? Вірите, що це до снаги вашому поколінню?

‒ У нас досить хороша і збалансована команда, я вірю, що для нас це є можливим.

‒ Перша ліга в останні роки дуже цікава – чого варті Кривбас, Металіст, Верес, Чорноморець, Металіст 1925, з якими ви мали нагоду перетинатися. Найсильніші клуб-суперник і гравець-суперник, яких ви зустрічали за ці три сезони?

‒ Особисто для мене це був Металіст (Харків), дуже сильна команда була (тернополяни поступилися 1:2 в гостях при 26668 глядачах, ‒ прим. «УФ»). А гравець, проти якого було найскладніше грати, ‒ це, напевно, Будківський (що цікаво, він так і не зміг забити Ниві на першому етапі, ‒ прим. «УФ»).

‒ Не прикро, що нема Кубка України й цього сезону, напевно, у вас не буде шансів зіграти з представниками УПЛ?

‒ Звісно, хотілося б, щоб був розіграш Кубка. Для кожного футболіста з нижчих ліг, для кожної команди – це велика мотивація, щоб дійти до грандів і весняних стадій. Але дуже важливо ось що: було б цікаво, щоб з першого раунду участь брали відразу всі команди України. Тому що якщо це тільки УПЛ, або УПЛ приєднується вже тільки на пізніх стадіях, то менше шансів на сенсації.

‒ Андрій Зінь – це вже топ? Де себе бачите в найближчі роки?

‒ Та ні, для топ-гравця потрібно ще багато-багато працювати. Звісно, в найближчі роки хочеться пробитися до еліти українського футболу. Розумію, скільки для цього ще треба всього вдосконалити. Працюватиму над цим.

‒ Футбол для вас – це а) просто робота, б) просто розвага, в) ваш варіант?

‒ Виберу варіант в). Футбол для мене – це життя.

Пресслужба ПФЛ за матеріалами ukrfootball.ua