Український футбол

Більше половини учасників Другої ліги в сезоні 2022/23 – це новачки. Серед них – дебютант професіональних змагань: Нива із села Бузова Бучанського району Київської області. Проте, здається, часу на адаптацію цьому клубу не знадобилося – з перших же турів він захопив лідерство й очолює турнірну таблицю з солідним відривом.

Зимовий антракт Нива використовує з користю – вже виграла Меморіал Макарова (вперше в історії), а зараз змагається за трофей відкритого Зимового Кубка ПФЛ. Скрізь, як і в чемпіонаті України, так і в міжсезонних турнірах, бузівчани мають максимальні завдання.

В інтерв’ю сайту «Український футбол» президент ФК Нива (Бузова) Октай Ефендієв розповів про вдалий дебют у Другій лізі, перемогу на Меморіалі Макарова, прем’єрний зимовий Кубок ПФЛ і свій клуб.

‒ Зимовий антракт Нива (Бузова) проводить з користю – виграли Меморіал Макарова, непогано стартували на відкритому Зимовому Кубку ПФЛ. Для вас має значення результат навіть на міжсезонних турнірах?

‒ Перед командою поставлене завдання – вигравши Меморіал Макарова, здобути й Кубок ПФЛ. На нас є додаткова відповідальність – як на представників свого населеного пункту, району та області. Ми – лідери Другої ліги в дебютному сезоні. Приємно, коли в усіх турнірах, де ми наразі стартували, нас називають фаворитами. Це все, звичайно, мотивує.

Проте для тренерського штабу ці турніри – це ще й можливість перевірити потенційних новачків. Як ви знаєте, у нас є певні зміни в складі й на зимових турнірах ми випробовуємо на полі низку нових гравців.

‒ Відразу питання: Нива зберегла свій склад і не втратила важливих футболістів?

‒ За весь цей час, коли я очолюю футбольний клуб Нива (Бузова), від нас не пішов зі своєї волі жоден футболіст. Так, це футбол – буває, що гравець і команда прогресують у різних темпах, і хтось за кимось не встигає. Тоді тренери говорять, як є – що футболіст більше не проходить в основний склад, і йому краще змінити команду. Ми допомагаємо гравцям знайти собі нові клуби, даємо рекомендації, якщо вони відповідально та сумнівно виконували свої обов’язки. Тож у підсумку відзначу наш командний дух – ставлення один до одного в команді, як у родині. У нас створені умови, як у клубах Першої та Прем’єр-ліги. Від добра добра не шукають.

‒ Гаразд, і які ж зміни в складі команди?

‒ Перейдуть в інші команди воротар Тумко, захисник Кот, нападники Без’язичний і Шаповал. На перегляді в нас побувало чимало гравців – як молодих, так і більш досвідчених. Зараз переглядаємо таких потенційних новачків: воротар Захарчук (ФК Вільхівці, раніше грав за ФК Суми), захисники Малакі (Гірник-Спорт, пройшов школу Колоса), Семидочний (ФА Арсенал Київ), Даценко (Буковина, грав і в УПЛ), Мельниченко (Рух U-19, пройшов Динамо), Євпак (Центр Спорту Фаворит Бориспіль юн.). Також на перегляді Патрік Васконселос (Бразилія).

‒ До речі, не перший легіонер у Ниві – наскільки я знаю, у вашому клубі грав представник легендарної азербайджанської футбольної династії…

‒ Це дуже приємна сторінка нашої історії. Алі Банішевський – хороша людина та старанний футболіст. Його дід Анатолій Банішевський – великий форвард Нефтчі, віце-чемпіон Європи та бронзовий призер чемпіонату світу. Алі також забивав за нас фірмові голи в стилі дідуся – ударами головою. Трішечки йому не вистачало футбольних здібностей, щоб дорости до Анатолія Банішевського, але віддав Ниві (Бузова) два роки. Грав останнім часом за другу команду нашого клубу, після чого відправився за кордон. Звісно, це непростий момент – прощатися з футболістами, але коли ми виграли чемпіонат області, було очевидно, що Нива піде далі. Не всі футболісти були до цього готовими.

‒ Наскільки цікаво грати за відкритому Зимовому Кубку ПФЛ?

‒ Ми цінуємо можливість грати на всеукраїнському рівні. Цей турнір також зібрав команди з досвідом виступів у Другій лізі, чемпіонаті та Кубку України серед аматорів. Тут є добре знайомі нам суперники, в тому числі ті, з ким ще доведеться зіграти навесні в офіційних матчах. Тому добре, що організатори започаткували такий турнір. Сподіваємося, що надалі він ставатиме ще більш масовим.

‒ Ще минулого сезону в Другій лізі грала 31 команда, включаючи Карпати (Львів), ЛНЗ (Черкаси), Металург (Запоріжжя), Епіцентр (Дунаївці) та інші клуби, які не загубилися й після підвищення в класі. Не було сумнівів, коли заявляли Ниву (Бузова) в змагання ПФЛ, адже до цього ви провели один неповний сезон у чемпіонаті України серед аматорів?

‒ Сумніви були. Звичайно, ми стежили за цими змаганнями й розуміли, що рівень очікується досить серйозний, вищий за попередні змагання, в яких ми брали участь. Зважаючи на це, я спочатку ставив завдання перед командою – бути в трійці найкращих.

Дещо розчарувало, що вже з перших турів усі суперники почали нам програвати. Проте вже під кінець осінньої частини сезону ми вперше втратили очки, в перенесеному матчі програвши молодій команді Металурга-2. Але Нива – перша з 7-очковим відривом і те, що нині наша команда лідирує, дуже хороший результат, як для дебютного сезону.

‒ Витрати, порівняно з аматорськими змаганнями, зросли? Чи, за рахунок малої кількості учасників Другої ліги, сезон 2022/23 не вимагав додаткових витрат?

‒ Ми прекрасно розуміємо, що, Дай Бог, коли Нива (Бузова) вийде в Першу лігу, тоді вже витрати зростуть відчутно.

‒ Домашні матчі Нива проводила не на своєму стадіоні – «Бузова Арена», а на бучанському «Ювілейному». З чим це пов’язано?

‒ Наш стадіон приймав раніше аматорські матчі. Ми працювали над його розширенням, але почалися повномасштабні бойові дії, довелося прибирати після окупації та багато чого ремонтувати. Тож, коли було прийняте рішення стартувати в Другій лізі, ми заявили для проведення домашніх матчів центральний бучанський стадіон. Хочу підкреслити, що надалі для проведення наших домашніх матчів місцем проведення стане «Бузова Арена», де проводиться великий комплекс робіт, а ми вдячні за гостинність нашому районному центру – місту Буча та стадіону «Ювілейний», де ми проводимо незабутній сезон 2022/23.

‒ Ваш клуб часто порівнюють з іншим сільським клубом Київщини – ковалівським Колосом. Справедливе, приємне порівняння?

‒ Для нас – так, безперечно. Мені подобається таке порівняння. Колос одним із перших довів, що команда з села може бути успішною, виходити на найвищий футбольний рівень, у тому числі – єврокубки. Мені імпонує те, як у Колосі розбудували інфраструктуру та створили свою клубну піраміду футболу.

‒ В чому Колос і Ниву можна порівнювати, так це в побудові власної інфраструктури. Як зводилася «Бузова Арена»?

‒ Передовсім, хочу сказати, що у нас на всіх етапах будівництва працювала дуже хороша команда спеціалістів – від планування до виконання різних робіт. Як наслідок, стадіон ми змогли збудувати всього за вісім місяців. Спочатку запланували його на 253 сидячих місця, проте зараз будемо збільшувати до 1000. Паралельно ми приводимо до всіх вимог ПФЛ роздягальні, адмінбудівлі та те, що продиктовано часом – бункер для сховища футболістів і глядачів на час повітряної тривоги, який відповідатиме всім вимогам.

‒ Цікава історія із 2022 року команди Нива (Бузова): гравці самі чистили стадіон після бойових дій і обстрілів. Були такі, кого важко було запросити на цей «суботник»?

‒ Ні. Всі хлопці, як один, висловили готовність допомогти в прибиранні та благодійних акціях. Я вже говорив – у нас у команді єдиний дух, дуже високі патріотичні почуття в футболістів, тренерів і всіх співробітників. Це не просто слова. Коли ще була окупація, хлопці їздили, розвозили людям гуманітарну допомогу – їжу та ліки. Люди гостро цього потребували, тому у нас на стадіоні постійно розвантажувалися фури, ми збирали те, що потрібно жителям Бузової та Бучанського району в цілому. Хлопці, футболісти, особисто розвантажували та розвозили гуманітарну допомогу.

Чому всі відгукнулися? Тому що існує команда. Всі об’єднані навколо однієї цілі. Це не просто клуб, це щось більше. Під час війни ми не розчарувалися в жодному з наших людей – всі об’єдналися, щоб підтримати один одного й наших бузівчан. А щодо стадіону та навколишньої території, то до бойових дій тут така краса була – серце відпочивало. Тож хлопці самі хотіли, щоб швидше все стало таким, як було.

‒ Складне питання. Чи зазнав стадіон Ниви обстрілів і пограбувань?

‒ Було таке. Прямо на поле влучали снаряди. Градами попсували асфальт, огорожу, дах. Зараз про це практично ніщо не нагадує – все відновили, все відбудували. Висадили біля 20 тисяч дерев. Розчистили ставок. У нас біля стадіону красивий рельєф – тінь, озера. Живописне місце. Будемо продовжувати роботи, щоб наш стадіон ставав ще кращим.

‒ До слова, коли вболівальникам ще можна було ходити на трибуни, у вас у Бузовій завжди було яскраво – файєри, барабани, біло-червоні конфетті, зйомки з дрона… Звідки ці всі ідеї?

‒ У нас є об’єднання UBN (Ultras Buzivchany Nyvy), куди входить біля сотні наших відданих фанатів. Вони мають велику фантазію й часто вигадують красиві, яскраві способи підтримати команду.

‒ Боротися за фанів у столичному регіоні, де тільки професіональних клубів нині базується біля десятка, важко?

‒ Нива – це клуб із 40-літньою історією. Хоч раніше у клубу не було такої фінансової підтримки, щоб вийти на всеукраїнський рівень, він мав свої успіхи та досягнення. Тому в Бузовій до Ниви завжди є інтерес, і ми раді, що зараз у Бучанському районі люди цікавляться нашими виступами, що говорять – наш клуб представляє Київщину.

‒ А як починалася ваша особиста футбольна історія? Коли ви перетнулися з Нивою?

‒ Три роки тому. Я з дитинства мріяв мати стосунок до футболу, мав своє бачення розвитку клубу. Але в житті займався бізнесом і суспільною діяльністю, був далеким від футболу. Коли до мене підійшли місцеві бузівські футболісти й запросили допомогти клубу, я прийняв їхню пропозицію.

Пригадую ту першу зустріч – здається мені, що тоді, в 2019 році, хлопці не відразу повірили, що можна досягнути того, чого Нива вже досягла. Проте недарма кажуть – не Боги печуть горщики. Ми довго й послідовно працювали над командою, тренерським штабом, стадіоном, всіма службами клубу. От і прийшов результат.

Девіз ФК Нива (Бузова) ‒ «Історію пишуть переможці».

В Україні я проживаю вже 40 років. Завжди в душі наша держава, в серці відчуття, що, як кожен громадянин, я повинен робити все, для її перемоги. Тому головна перемога – попереду, вона принесе Україні мир і спокій, дозволить надалі розвиватися та будувати плани на майбутнє всьому нашому народу.

‒ Від 2019 року, коли ви прийняли керівництво в футбольному клубі, залишився хтось у Ниві?

‒ Безперечно. Ще з районного рівня пройшли весь шлях наші захисник Таран, півзахисники Головатенко та Миколаюк. Грав за Ниву наш нинішній віце-президент Владислав Подолянюк і наш адміністратор Олександр Гаркавенко.

‒ На які команди орієнтуєтеся в футболі, на яких гравців і тренерів?

‒ Все життя єдина команда, якою я захоплювався – це Динамо (Київ) часів Валерія Васильовича Лобановського. Вони грали, як єдиний організм – ці чудові колективи 1975, 1986 і 1997 років. Аналогів Динамо Лобановського я не бачив у футболі. Коли мені говорять, що Нива грає в футбол Лобановського, в динамівський футбол, це для мене найкращий комплімент. Футбольну спадщину Лобановського вивчає весь світовий футбол, його й зараз, через два десятиліття після смерті, записують у всі рейтинги найвидатніших тренерів в історії.

‒ Хтось із улюблених футболістів став вашим добрим другом і знайомим у житті?

‒ Не можу так сказати, тому що не дружу близько з великими футболістами минулого, хоча й дуже їх поважаю. Радий, що з багатьма знайомий і мав нагоду перетнутися на футбольному шляху Ниви – на наших матчах бували такі особистості, як Олексій Михайличенко та Анатолій Дем’яненко, які відвідували наш стадіон як представники УАФ.

‒ Головний тренер Ниви (Бузова) Сергій Карпенко був визнаний Всеукраїнським об’єднанням тренерів з футболу найкращим у Другій лізі за 2022 рік. Як Нива та Карпенко знайшли одне одного?

‒ Я бачив його, як тренер, коли Нива грала проти його попередньої команди – Полісся (Ставки). Сергій Васильович відповідально ставився до роботи, створив дуже симпатичну команду зі своїм ігровим почерком. Це справило враження. Поспілкувавшись із футбольними людьми, отримав позитивні відгуки про професіоналізм і характер Карпенка. Я знав, як успішно грав під його керівництвом Авангард (Бзів), який здобув Кубок України серед аматорів і виграв, здається, все, що можна було виграти в нашій області. Переконався, що це спеціаліст високого рівня.

Коли я зробив Сергію Васильовичу пропозицію очолити Ниву, він погодився. Я радий, що він і тут також добре показав себе. Попереду в Ниви – вирішальні матчі Зимового Кубка ПФЛ, весняна частина сезону з другим колом чемпіонату України. Перед командою – максимальні завдання, тож ми будемо працювати разом над їх виконанням.