Український футбол

Головний тренер «Лілля» Паулу Фонсека, який раніше працював у «Шахтарі», розповів французьким журналістам про свої переживання з приводу війни, розв’язаної російською армією та найманцями, яка триває в Україні.

– У березні 2022 року вам довелося тікати з Києва разом із дружиною-українкою Катериною та сином Мартіном з-під російських обстрілів. Ця трагедія розпочалася майже рік тому. Як ви справляєтеся із цією ситуацією?

– Це дуже важкі часи. Незважаючи на те, що ми не там, ми не можемо відключитись від того, що відбувається в Україні… У мене дуже сильний зв’язок з Україною. У мене там багато друзів, дружина та син — українці. Нам вдалося умовити приїхати більшу частину сім’ї моєї дружини, але ми, як і раніше, пов’язані з цією трагедією. Щодня ми намагаємося з’ясувати, що там відбувається, і річ у тому, що через рік ми продовжуємо допомагати переїжджати безлічі людей, безлічі дітей, які живуть у неймовірних умовах, бо хтось вирішив вторгнутися до країни нізащо. І ми продовжуємо спостерігати цей геноцид з боку країни, яка не має причин вести цю війну. Це дуже важко і породжує почуття бунту, бо є ще люди, які більше не мають домівки, які вмирають. Є повністю зруйновані міста. І, незважаючи на міжнародну допомогу, ми відчуваємо, що того, що зроблено недостатньо. Україна захищає не лише Україну, Україна захищає демократію, вона захищає весь світ, бо якщо ми не зупинимо це найближчим часом, це може статися в будь-якій іншій частині світу. Вбивці будуть раді зробити це в іншому місці. Ми маємо зупинити це негайно.

– Із дружиною Катериною ви багато працюєте в асоціаціях, допомагаючи біженцям, які прибувають з України, та тим, хто там залишився. Чим, у свою чергу, можуть допомогти ті, хто нас слухає?

– Ми беремо участь у різних проектах. Ми продовжуємо допомагати людям, які залишають країну та шукають притулку, особливо в Португалії. Є так багато способів, щоб зробити це [допомогти]. І я вам скажу: люди були надзвичайно чутливі, аби допомогти та інтегрувати український народ. Це пов’язано не так з людьми, як із тими, хто керує нашими країнами, ось де ми можемо робити більше. Є багато способів допомогти, просто зайдіть в інтернет, є тисячі способів допомогти цим страждаючим людям.