Український футбол

Головний тренер «Миная» Володимир Шаран розповів про команду.

– О шостій годині ранку 24-го числа мій помічник розбудив мене і повідомив: почалася війна. Я був шокований! У це було важко повірити. Ми зустрілись, поїхали на базу, а потім до церкви – туди планували навідатись ще раніше, а якщо зважити на ситуацію, то й поготів.

Після богослужіння були збори команди, на яких я висловив надію, що війна не затягнеться надовго. Всі роз’їхалися по домівках, в тому числі і ми з помічниками.

– Де зараз знаходитесь?

– В Олександрії. Ми з Вадимом Чернишенком та Ігорем Лучкевичем взяли квитки на потяг «Ужгород – Херсон» і поїхали додому. До Херсону не доїхали, адже нам ще у дорозі сказали, що там йдуть бої. Потяг їхав до Кривого Рогу, але ми зійшли раніше, де нас забрала автівка.

Коли приїхав додому, то сказав дружині, що є можливість перебратись до Ужгорода – там є квартира, яку мені зняв президент клубу. Проте сім’я категорично відмовилась кудись їхати з Олександрії.

Моя дружина має дуже сильний характер, вона сказала: «У мене тут мама і бабуся, якій зараз 90 років. Я їх не залишу». Після цього питання відпали, і дотепер ми всі разом знаходимось на Кіровоградщині.

– З Ужгородом зв’язок підтримуєте?

– Авжеж! Наскільки мені відомо, там залишилось 12 наших футболістів. Перших днів десять з моменту початку війни всі вони були шоковані, однак зараз почали трохи рухатись – при нагоді бігають, грають у футбол. Якщо є така можливість і довколишня ситуація спокійна, то її неодмінно потрібно використовувати.

Один з тих, хто залишився в Ужгороді – Євген Селезньов. Якраз після зборів до нього привезли сина, тож їхати до Києва сенсу не бачить. А тим часом, за його словами, свій дім в околицях столиці він надав людям.

Спілкуємось із президентом та віце-президентом клубу, постійно підтримуємо зв’язок. Та й хлопці мені телефонують. Напередодні мене набрав Данило Книш – один із авторитетних футболістів нашої команди. Сказав, що хоча і через день, проте збираються для підтримання форми.

Найголовніше, що всі ми чекаємо, коли весь цей жах закінчиться, – сказав Шаран.