Український футбол

Нападник Сергій Гринь в інтерв’ю Fanday розповів про свій відхід з “Олександрії”.

‒ Загалом я не планував йти, мене просто перед фактом поставили. Висловили ультиматум. Ось, як виявилось, тепер в Олега Білика схожа ситуація.

Мені раптом запропонували: або ти йдеш до U-19 і отримуєш офіційну зарплату на картку, або ми тобі віддаємо борг за два місяці та розриваємо контракт протягом двох днів. Сказали про це за два дні до закриття вікна.

‒ Чия це була ініціатива?

‒ Я думаю, молодого керівника клубу (Івана Кузьменка – прим.) у комплексі з головним тренером Юрієм Гурою.

‒ У тебе є припущення, чому так сталося?

‒ Я багато думав про це, але не знаходжу відповіді. До мене підходили тренери і казали: “Ми бачимо, що ти набираєш форму, давай, продовжуй у тому ж дусі, ти нам потрібен, молодець”.

А у головного тренера, мабуть, була до мене якась антипатія. Ще з того моменту, як я отримав цю страшну травму. Через сім місяців вийшов тренуватися, не складно, мабуть, уявити, як це лежати на ліжку сім місяців, бо не можна було рухатися для відновлення, а потім виходиш на тренування без реабілітації.

Якраз розпочалася повномасштабна війна і нам за бажанням можна було на тренування приходити. Я почав приходити. А тренер відкрито з мене сміявся. То не так, це не так – і сміється. До мене хлопці підходять, питають: “Ти йому щось погане зробив, що він так з тобою?” А мені нема чого їм відповісти. Отримав за команду таку травму, а у відповідь – глузування.

‒ Тобто “осад залишився” ‒ це занадто слабо сказано?

‒ Дуже слабо сказано! Спочатку мені там все подобалося. Хтось каже, що місто погане – не знаю, мені воно здавалося нормальним. І колектив добрий. Почав грати, забив важливий гол. Начебто все пішло.

Але отримав травму, і після травми – все. Я пройшов збори, був на них другим бомбардиром у команді. А розпочався чемпіонат, я зіграв за шість ігор п’ятнадцять хвилин. І лише двічі потрапив у заявку. Це дивно, – розповів Гринь.