Український футбол

На перший нинішнього року закордонний тренувальний збір «Динамо» відбуло у розширеному складі: одразу тридцять осіб в обоймі першої команди плюс команда U-19, яка там же працюватиме «на очах» у Мірчі Луческу.

Зрозуміло, що «впхнути» всіх бажаючих у стартовий протокол у досвідченого Луческу не вийде за жодних розкладів: штат явно роздутий, колектив потребує чищення. Та й, відверто кажучи, аналогічного процесу потребує і динамівська платіжна відомість.

Першим дзвіночком у зв’язку з цим став відхід з команди Кулача, який відбув до Азербайджану. Прогнозується, що стопами Влада (тобто на вихід) у нинішнє міжсезоння підуть ще кілька футболістів.

Sport.ua зіграв на випередження, визначивши список із п’яти прізвищ, яких у весняному півсезоні може не опинитись у динамівській заявці.

Денис БОЙКО, голкіпер. 34 роки

Після серйозної травми, отриманої у жовтні минулого року у матчі з «Рухом» та подальшої операції на коліні, Денис довгий час вимушено перебував поза грою. Власне він був у «грі» лише тому, що перед тим травмувався основний голкіпер «біло-синіх» – Бущан.

Наразі, під час турецького збору «Динамо», Бойко вдома працює за індивідуальною програмою. Бажаємо Денису якнайшвидшого одужання та повернення у стрій. Проте, на жаль, місце у складі київської команди йому не світить. Якщо Бущан, котрий вже відновився від травми, різко зазбирається на вихід (у що віриться насилу), «першим номером» команди стане Нещерет, який уже дозрів до серйозного рівня.

До того ж, у команді є двоє молодих та дуже перспективних голкіперів – Моргун та Ігнатенко. «Протиснутися» до цієї тісної голкіперської шеренги Бойку буде дуже й дуже непросто. Якщо він хоче наприкінці кар’єри отримувати ігрову практику, а не вважатися максимум третім за ранжиром голкіпером «Динамо», йому обов’язково треба йти.

Томаш КЕНДЗЬОРА, захисник. 28 років

Без цього захисника нещодавно складно було уявити стартовий склад «Динамо». Тепер уявити можна. На мій суб’єктивний погляд, усе, що міг Томаш дати/віддати «Динамо», він уже зробив. Більше з нього «вичавити» не вдасться.

Польський легіонер є київським динамівцем уже понад п’ять років. І якщо років зо три тому він був прогресуючим, «голодним» футболістом, здатним дати фору партнерам за позицією, то зараз він помітно (знов-таки, на свій погляд) здав.

Швидше за все, виною регресу – рашистська агресія до нашої країни. Кендзьора довго метався – йти чи залишитися. Вирішив залишитися, але потім все ж таки пішов у «Лех». Потім повернувся. Але вже якимось іншим: стомленим, спустошеним. Таким є і зараз. І щоб урятувати свою кар’єру, Томашу треба змінити обстановку.

А «Динамо», якщо хоче заробити бодай якісь гроші на Кендзьорі, треба відпускати захисника найближчим часом (контракт із поляком діє до літа 2024 року).

Тим більше, що можливий відхід Томаша відчутною проблемою для киян не стане: є Тимчик, є універсальний Караваєв, є одразу кілька молодих та перспективних хлопців із дубля.

Денис ГАРМАШ, півзахисник. 32 роки

Зізнатися, взимку 2020-го, після відходу Дениса до турецького «Різеспору» в оренду, особисто мені здавалося, що він уже не повернеться до «Динамо». На той момент ситуація виглядала таким чином, що відхід півзахисника (вимушений чи «добровільний» – у даному випадку не суть) видавався оптимальним і для нього самого, і для київського клубу.

Проте знайти себе на новому місці імпульсивному футболістові не вдалося. Можливо, він і не намагався себе «шукати», вважаючи за краще повернення до Києва. На відполіроване до дірок місце на лаві для запасних.

Однак прихід до київської команди Луческу виявився знаковим для Гармаша. Румунський тренер спробував Дениса в атаці, і в того вийшло. Не «фонтан», звичайно, але явно краще, ніж у Бесєдіна чи Супряги. Так чи інакше, але Гармашу вдалося двічі увійти в одну і ту ж воду.

Але далі його перспективи у рідній команді – під великим знаком питання. Відновився Бесєдін, заграв Ванат. Плюс у другій команді є одразу кілька молодих цікавих нападаючих, які відбули до Туреччини з основою (Зоренко, Горбач, Шарай). Відтак місце на вістрі атаки для Дениса навряд чи знайдеться.

Проблематично завоювати і місце у центрі півзахисту – на профільній позиції Дениса. Ні в опорній зоні, ні на місці «десятки» Гармаш не може вважатися першочерговою опцією для головного тренера. Особливо з урахуванням недавнього приходу в команду Лонвейка та Перріса.
Тож якщо Гармаш ще хоче пограти на хорошому рівні, йому доведеться змінити клубну прописку.

Олександр АНДРІЄВСЬКИЙ, півзахисник. 28 років

Так сталося, що Олександр ніколи не був основним гравцем «Динамо». Вихованець київського футболу ранні роки «дорослої» кар’єри провів у «Металісті». Звідти, навесні 2015-го, перейшов до «Динамо». Але за жодного головного тренера пробитися до стартового складу Олександру не вдалося. Його віддавали в оренди – до «Чорноморця», «Зорі» – але й там не склалося.

У Луческу Андрієвський був гравцем ротації. «Каші» не псував, коли випадав шанс, але й на більше не претендував. Наразі на його позиції (гравець середини поля) у «Динамо» серйозний вибір (Сидорчук, Шепелєв, Шапаренко, частково Гармаш, Лонвейк, Яцик). Тож заради отримання повноцінного ігрового часу Андрієвському краще піти до іншої команди.

Владислав СУПРЯГА, нападник. 22 роки

Що вони не роблять – не йдуть справи. І не скажеш, що той же Луческу не давав шансів Супрязі. Скоріше так, ніж ні. Однак у 2020 році після повернення з оренди у «Дніпрі-1» Владу так і не вдалося закріпитися в «Динамо». Тоді він якщо чим і запам’ятався, то це, хіба що, своїми дикими промахами.

На початку минулого року «від гріха подалі» його вирішили відправити до італійської «Сампдорії». В оренду. З правом викупу. Але в команді із Генуї молодий український форвард так і не заграв. Психологічна впевненість, яка «зрадила» Владу після повернення з Дніпра до Києва, і в Італії далася взнаки.

І він повернувся до «Динамо». В надії заграти з «енної» спроби.

Мені здається, що й нинішня спроба буде ходінням по муках. Луческу не розраховує всерйоз на цього футболіста, не бачить його в основі. Можливо, він іноді й даватиме Владу ігровий час, але у разі невдач форварда Мірча не буде церемонитися: скаже все в обличчя. І посадить на лаву. Причому десь у самому кутку.

Супрязі всього 22 роки, він досі не «оперився» як слід. Він досі перспективний. Йому дуже потрібна тренерська довіра. Тренерське терпіння. І час.

Нічим із цих складових нинішній динамівський тренер похвалитися не може. Тому заради порятунку кар’єри, заради набуття внутрішнього спокою Владу краще попроситися на вихід.