Український футбол

Тренер Академії ФК «Маріуполь» Геннадій Орбу поділився жахами війни у ​​блокадному місті.

– Тільки вчора вирвався з Маріуполя та заїхав на безпечну територію. Слава Богу, що живий і здоровий разом із сім’єю. 21 день війни я був у Маріуполі.

– У Вас там власне житло?

– Ні. Я працював у ФК Маріуполь та винаймав квартиру в місті. Моя сім’я була зі мною.

– Що зараз із квартирою?

– Вона зруйнована.

– Розкажіть, де ви були, коли почалися обстріли Маріуполя?

– Сиділи у підвалі багатоквартирного будинку. Нас там було близько двохсот людей. Загалом не було жодних комунікацій: ні світла, ні води, ні газу. Найголовнішим завданням було прогодувати дітей та дружину.

– Де ви брали їжу?

– Усі люди згуртувалися і допомагали одне одному, ділилися чим було. Коли вже відключили газ, їжу готували на багатті. Здебільшого крупи, картопля. М’яса не було.

– Де ви брали питну воду?

– Стояли по п’ять годин у черзі під гранатометами, щоб набрати бодай дві баклажки питної води.

– На Ваших очах когось убивали у Маріуполі?

– Бачив тіла вбитих мирних громадян, які просто лежали надворі. Ми намагалися менше виходити з підвалу, тільки коли треба було щось шукати.

– Чи бачили в Маріуполі українських чи російських солдатів?

– Військових не бачив. Нас обстрілювали з повітря.

– Як з’явився варіант із евакуацією?

– Все сталося спонтанно. Зв’язку не було, новин ми не знали, де і коли відкривають зелені коридори. Друзі допомогли нам із машинами, і ми вранці на свій страх та ризик вирішили їхати самі. Ішла колона, приблизно сто цивільних машин, ми до них приєдналися та поїхали. Все, що я з собою взяв – це пара спортивних костюмів, кросівки та документи.