Український футбол

Український хавбек “Краковії” Євген Коноплянка розповів, чому покинув “Шахтар“, коли команду очолив Роберто Де Дзербі.

“Почнемо з того, що у мене було дуже багато травм у “Шахтарі”. Це дуже вплинуло. Не зміг до кінця допомогти. Все почалося непогано, забивав щось там, грав, все нормально. З Каштру все було добре. Я прийшов до певного тренера – було все чудово.

Наступний чемпіонат ми не виграли, тож вирішили його поміняти. І в мене знову починаються травми. Приходить інший тренер. Я з цією травмою борюся-борюся, ніяк не можу з неї вилізти. Вона вже була упродовж трьох місяців. Я дуже хотів повернутись, ще на Євро хотів встигнути. З Шевченком був на зв’язку. Кажу: “Але чим зможу – тим допоможу”. Він каже: “Ми на тебе чекаємо”.

Я намагався, але не встиг. Така травма вийшла, що потрібно було більше часу. І до мене потім підходить Срна. Каже: “Приходить цей тренер (Де Дзербі – прим.), він на тебе не розраховує”. Кажу: “Супер, що так підійшов і сказав. Тільки вітаю”. У тренера якісь свої плани, він не бачить мене – це нормально. Я буду тренером, хтось на мене теж ображатиметься. Тут не варто ображатись, це футбол, він бачить так.

Кажу: “Супер, що сказали мені в обличчя, а не за спиною”. Що там трансферне вікно закривається, а мене починають душити, скажімо. Я їм сказав: “Вибачте, не можу зараз піти, бо в мене травма. Кому я там буду потрібен? Я навіть сам не зможу дивитися в обличчя тренеру іншої команди. Тому що прийшов і шкутильгаю, бо нога ще болить. Не можу. так”. Тож я залишився до зими.

Кажуть, я мав погані стосунки. Ну, звичайно, якщо тренер тобі вже сказав через когось, а мені особисто. Але окей, це теж вітається, що хоч би передав. Я почав все одно тренуватись, доводити, як будь-який футболіст. Але я бачу, відчуваю, що до мене якийсь негатив все одно є. Наче у нас щось сталося перед цим. Може, якось були знайомі, не знаю. Може, я йому десь пломби повбивав. Жартую.

Не беру зараз близько до серця, не тримаю зла на нього. Окей, це його вибір. Але було упереджене ставлення. Не має значення, як би я зіграв, тренувався – зробити скрізь винним. Ти тренер, можеш, як хочеш підставити все, що вийде так, що ти скрізь неправий.

І після цього ти вже не думаєш про гроші. Якщо бути відвертим, ніколи про них не думав, щоб отримувати більше. Для мене найважливіше було, щоб почуватися добре у команді”, – сказав Коноплянка.