Український футбол

Захисник лондонського Арсеналу Олександр Зінченко розповів про кардинальні переміну у дитинстві, коли змінив клубну академію.

“Я з дуже маленького міста, де живе близько 12 000 людей. В Україні я грав у місцевій команді під назвою Карпатія. Ми тренувалися там два рази на тиждень. В 11 років я перейшов в іншу академію — Моноліт-Іллічівськ, що знаходилася на відстані 550 кілометрів від мого дому. Перші кілька місяців я плакав у подушку. Спочатку мені та моїй сім’ї було дуже важко, але тренерський штаб дуже допоміг.

550 кілометрів — це дуже далеко від дому, тому мені була потрібна підтримка тренерів. Ось чому я кажу, що футбольна команда — це також твоя сім’я. Як тільки я приїхав у Моноліт, у мене було кілька пробних ігор, і я добре впорався. Я забив кілька голів і віддав багато результативних передач. Одну гру я зіграв на позиції форварда, іншу провів на місці лівого вінгера, і я грав добре. Тож мене хотіли взяти в команду, але я пам’ятаю, що тоді я жив у готельному номері з двома воротарями, вони також були на перегляді. Дуже добре пам’ятаю той день”.

“Один із воротарів розмовляв зі своєю мамою і плакав, кажучи: “Мамо, будь ласка, забери мене додому”. Здогадайтеся, що я зробив після того, як побачив це? Я зробив те ж саме, подзвонив мамі й сказав: Вибач, я не можу тут залишатися!. Мама була дуже добра, питала, що сталося. Я повернувся додому на кілька днів, щоб побачитися з мамою, але потім все було в порядку. Вона поговорила зі мною, була поруч, допомогла мені почуватися краще. Потім я повернувся в клуб, все було добре, тренери приглядали за мною.

Той досвід зробив мене набагато сильнішим. Я зробив цей крок, будучи маленьким хлопчиком, тож я був набагато сильнішим ментально, ніж думав. Тому, коли я переїхав у Велику Британію в 19 років, мені було набагато легше, тому що я вже робив подібне в віці 11 років. На той час, коли я вже підписав контракт з Манчестер Сіті, я був достатньо дорослим. Я був готовий до цього, навіть у 19-річному віці”, — сказав Зінченко.