Український футбол

Генеральний директор ФК «Шахтар» Сергій Палкін – про підсумки 2022 року.

– 2022 рік був дуже складним для всіх українців. Яким він був для «Шахтаря»?
– Справді, 2022 рік змінив плани всіх українців, зокрема й нашого клубу – персоналу, футболістів. Як результат війни, що розпочалась, ми втратили половину команди – 15 гравців залишили основний склад, пішов тренерський штаб. Фактично ми почали будувати команду з нуля. Так, у нашій новій історії, протягом останніх 20 років, уже було таке, що ми перебудовували команду: приходили нові футболісти, приходив новий тренерський штаб. Однак у такому екстреному варіанті це сталося вперше. І, сподіваюся, востаннє. Усе доводилося починати спочатку, ніхто не міг гарантувати результат, адже все відбувалося дуже швидко і складно було щось планувати. Коли маєш горизонт планування в кілька днів, а не так, як у клубів у Європі – рік, два, чотири, п’ять, – то тут складно оперувати. Принаймні ми зробили максимум і сьогодні можемо аналізувати, підбивати підсумки виконаної роботи.

– Перед початком сезону нинішній, молодий та український «Шахтар» багато хто не сприймав серйозно. Якими ви бачите підсумки першої частини сезону?
– Якщо проаналізувати ці пів року, що ми відіграли з новою командою, з новим тренерським штабом, то можна зробити такий висновок: до війни ті хлопці, які сьогодні показують результат, були ще за великим рахунком хлопчиками, а після війни вони стали чоловіками, на яких поклали відповідальність і які розуміли рівень цієї відповідальності, усвідомлювали ношу, яку несуть. І вони проявили себе з такого боку, що я навіть не очікував подібного фідбека й такого рівня футболу, який вони демонструють. Я протягом цього часу неодноразово розмовляв із президентом і казав йому, що футбол, який показували хлопці, мені подобається найбільше. Я вже 20 років у клубі та працював з багатьма тренерами, з багатьма командами. Певно, за будь-якого тренера, за будь-якої команди, що мали, ми могли показати розкішну гру, могли заявити про себе так, аби про нас говорив увесь світ. Однак мені подобається те, що нинішня команда демонструє цей розкішний футбол не в одному матчі, а є ціла низка таких ігор, є сталість, стабільність. Ось це мене тішило. Вони грали на хвилі такої відповідальності, на хвилі того, що вони не можуть, як то кажуть, «облажатися», що, може, такий шанс дається раз у житті, коли на поле виходить 11 українців і можна показати такий футбол. Може, такого ніколи й не буде, але дай Боже, щоб вони завжди були командою, завжди виходили всі разом. І вони скористалися цим шансом. Той футбол, що вони демонстрували, мені дуже-дуже подобався і подобається. Гадаю, ці обставини, що ми почали майже з нуля, що на полі було 11 українців – це все так зійшлося і забезпечило результат, який дала команда. Тому ще раз повторюся, мені дуже сподобався футбол, який вони демонстрували в першій частині сезону.

– Іще влітку ви говорили, що Ігор Йовічевіч – тренер з дуже великими перспективами. Він справдив сподівання або можна сказати, що перевершив їх?
– Коли ми ухвалювали рішення і щодо футболістів, і щодо тренерського штабу, то розуміли: у тій ситуації, у якій ми перебували, складно було гарантувати успіх на 100 відсотків. Тому були сумніви щодо багатьох напрямів. Проте було ухвалено рішення, й ці рішення нам сьогодні говорять про те, що це було правильно, що та дорога, той шлях, який ми вибрали, був правильним. І Йовічевіч, і його команда показали себе чудово. У той момент, коли тобі потрібно переключити футболістів з воєнних буднів, із того, що відбувається в країні, на футбол, на результат – ось тут і спрацювало те, що Ігор є дуже сильним мотиватором. І він зміг достукатись до самих глибин футболіста й змусити його десь переступити через себе, показати футбол, якого до цього він не показував узагалі. Ось у цьому і є головна фішка, найважливіший результат, якого він досягнув. Він настільки сильний мотиватор, що згуртував команду. Я ж багатьох футболістів добре знаю і на полі, і поза полем, і розумію, що до декого дуже складно взагалі достукатись. До Йовічевіча це не вдавалося нікому, а він зробив. Я просто бачив реакцію цих хлопців стосовно нього, тренерського штабу – і мене все дуже дивувало. І потім, коли ти вже все це складаєш, то розумієш, що тренер створив команду. У тебе може бути багато індивідуально сильних футболістів, зірок, а він зробив команду-зірку, де один за всіх і всі за одного. Це те, що він зробив у потрібний момент часу: саме тоді було важливо команду, яку ми щойно зібрали, на колінах зліпили, об’єднати в одне ціле. І частина сезону нам знадобилася саме на цю роботу. Наступний етап – буде вже вдосконалення футбольних принципів, які здійснюються на самому полі. Це вже інший етап, і оцінюватимемо ми його, можливо, з іншого боку.