Український футбол

Головний тренер донецького “Шахтаря” Ігор Йовічевіч розповів, як пройшли для нього місяці з початку повномасштабної війни.

“Немає слів, якими можна було б висловити мою повагу та мою подяку всім людям, які борються за Україну, воїнам ЗСУ. Завдяки їм ми маємо можливість робити те, що любимо найбільше, – грати у футбол на території України.

Хоч я й не є українцем, але настільки поважаю український народ із найпершого моменту мого контакту з людьми у Львові, у “Карпатах”, у західному регіоні, де вони вже тоді мали фундамент українського патріотизму. Потім я це також відчув у Дніпрі – наскільки оточуючі підтримували мене, коли я був там. І східний і західний регіони вже думають з українським менталітетом, щоб піти і зробити міцнішою цю єдність. Але абсолютна подяка всім за ту боротьбу, яка триває вже понад 300 днів. Впевнений, що українці не зупиняться, поки не переможуть. І впродовж цього процесу вони уможливлюють для нас грати у футбол.

Ми боремося, граючи у футбол. Ми показуємо, що життя йде. Граючи у футбол, граючи серцем, ми у Лізі чемпіонів показали силу українського народу усьому світу. Усім, хто мене вітав, я казав: як ви б’єтеся, як ви дихаєте, так і ми б’ємось. Це мінімум, що ми хотіли показати всім солдатам, усім військовим ЗСУ, які дивилися наші матчі. А тими результатами, які ми демонстрували, я думаю, пишалися не лише вболівальники донецького “Шахтаря”, а й уся Україна. Це для нас приклад того, як бути соціально відповідальним, серйозним в умовах дуже і дуже складних. Тому що важко жити, думати про спортивні результати, про спортивні цілі, коли є небезпека, є щоденні сирени, які не дають тобі працювати через те, що ти маєш бути в укритті. І для нас, іноземців, це теж атипова ситуація, але довкола мене друзі-українці, і я просто почуваюся як один із вас.

Багато хто мене запитує, чому я не їду з України. Але ця величезна емпатія до українців робить мене одним із вас. І сім’я мене у цьому підтримує. Я зараз у найкращому клубі, який можу порівняти лише з “Реалом” (Мадрид), – по організації, по людях, які працюють у клубі. Те, що я відчув тоді протягом п’яти років у “Реалі”, те саме я відчуваю зараз і тут, у “Шахтарі”. По виконанню всіх зобов’язань – моральних, фінансових – за всіма параметрами, які роблять клуб великим. Тому що великі люди працюють у цьому клубі.

Хочу побажати сил українцям, аби витримати та перемогти. Вперед, до перемоги, Україно! І гадаю, що ця ситуація змінить менталітет та характер українського народу. Згодом цей характер військових – не здаватися в екстремальних умовах, не здаватися проти опонента з значно більшим, можливо, ресурсом – сформує характер народу.

А спортивно: подивіться, що ми маємо зараз у футболі. Збірна України з футболістами “Динамо”, “Дніпра-1”, “Шахтаря”, де Трубін на воротах, Судаков, Михайло Мудрик, Бондаренко, Криськів – це майбутнє, а насправді й сьогодення українського футболу. Тобто одержуєш соціальний компонент. Змінюється менталітет, характер і маєш спортивний компонент – якість, талант. І коли це перемножиться, то буде успіх національної збірної України. Те, що ви зараз бачите у збірній Хорватії, той патріотизм – це сформувала військова ситуація, яка була протягом чотирьох років із 1991 року і яка змінила хорватському народу менталітет. Тож зберігаємо дух і далі тримаємось! – розповів Йовичевіч.