Український футбол

Відомий український тренер Микола Павлов висловився про нелюдські дії російських окупантів, які бомблять житлові квартали та дитячі лікарні в Україні.

Я залишився у Києві, уся моя родина тут. Не збираюся з дому їхати. Кожен допомагає, як може: хтось займається волонтерством, зять, наприклад, записався у тероборону. А я з онуками та дітьми на місці.

Обстріли чуємо, але поки, дякувати Богу, вони не поряд із нами. Я вже пережив щось схоже у Маріуполі. 9 травня 2014-го особливо добре запам’ятав. Пригадую, зранку збирався на тренування. Глянув у вікно і побачив, як танки їдуть вулицями міста. Миттєво скомандував усім, щоб не виходили з кімнат, на балкони не висовувалися. Так виглядало вторгнення у Маріуполь. Поруч була розташована військова частина, яку підпалили – дим здійнявся шалений. Згодом приміщення МВС розгромили.

Мені дуже боляче, адже у Маріуполі залишилося багато моїх друзів та близьких. Наприклад, батьки нашого покійного форварда Степана Молокуцька. І той же Бойко. У 50 років він втратив там дружину у ДТП і вирішив залишитися у Маріуполі. Також у місті перебувають чимало працівників нашої футбольної бази, з якими я добре знайомий.

Нелюди, просто, бл**ь, нелюди. Не вірю я, що вони нічого не знають. Бачу, що росіяни футбольний чемпіонат собі спокійно проводять. Дякувати Богу, відповідні організації ізолювали їх з усіх можливих видів спорту. Втім, поки нам це не допомагає.

Я гордий за українців! На жаль, я вже не в тому віці, зброю до рук не беру, але щиро переживаю за наших бійців, які роблять справжній подвиг. Намагаюся допомагати знайомим з евакуацією. Один з працівників київського “Динамо” звернувся до мене – він якраз під’їжджав до Хмельницького і потребував ночівлі. Я зателефонував тамтешнім знайомим, які одразу допомогли цьому чоловікові. Тішить таке єднання країни і справжня жертовність.

Важливо, щоб війна якнайшвидше закінчилася, а всі українці змогли повернутися до нормального життя. Кожен з нас мріє про це”, – сказав Павлов в інтерв’ю Футбол 24.