Український футбол

Матч проти «Руха» у 13-у турі УПЛ став 200-м для воротаря «Миная» Олександра Бандури. У коментарі UA-Футбол капітан закарпатців зізнався, що не знав про ювілей, згадав свій дебют в українській «еліті» та поділився очікуваннями від кінцівки першого кола чемпіонату.

– Олександре, матч проти «Руха» для Вас був особливим. З одного боку це 200-а гра, з іншого – протистояння з минулою командою. Що для Вас переважало?

– Зізнатись, я навіть не знав, що моя гра з «Рухом» 200-а в УПЛ. Дізнався завдяки поздоровленням із ювілеєм у соціальних мережах від пресслужби ФК «Минай» та вболівальників. До речі, вдячний всім, хто підтримує нашу команду, мене особисто, слідкує за іграми. Дуже важкі часи зараз. А наші люди фантастичні – знаходять сили у собі для пошуків позитивних моментів, емоцій, натхнення, дивляться футбол. Неймовірно. Такий народ неможливо перемогти.

Повертаючись до запитання – дійсно, проти «Руха» хотілось зіграти добре і досягти максимального результату. У нас напередодні вималювалась неприємна серія з поразок і команда прагнула перервати її. Взагалі, налаштовуєшся на кожну гру незалежно від суперника. Але перший матч проти минулої команди теж зазвичай особливий. Єдине – не можна на цьому сильно концентруватись. Банально «перегориш».

– За кількістю матчів – Ви найдосвідченіший у стартовому складі та другий після Євгена Селезньова у команді. Це накладає на Вас додаткову відповідальність?

– Напевне, більшу відповідальність накладає саме капітанська пов’язка. У нас не існує градації – хто більше зіграв, а хто менше. Футбол – командна гра, тому відповідальність лежить на кожному. Просто, в деяких моментах завдяки досвіду можу передбачити якісь ходи суперника і намагаюсь підказати партнерам. Знов таки, це частина роботи воротаря – бути таким собі «диригентом» у захисті, або під час виходу команди зі своєї половини поля. Рішення приймає кожен гравець самостійно. Я можу тільки підказати ситуативно. Кожен має здобути свій досвід.

– Пам’ятаєте свій дебют у вищій лізі?

– Так, це було у футболці сімферопольської «Таврії» у матчі проти «Кривбасу». Ми тоді 1:1 зіграли. Але навіть не згадаю, скільки мені тоді було років. Здається, 22. Це була особлива гра. Тоді в команді травмувались два голкіпери, один ще напередодні у грі проти «Чорноморця» погано зіграв (1:3 – прим.автора), «привіз» пару м’ячів. Я розумів, що це може бути для мене перший та останній матч в основу складі. Але мене тоді це не дуже хвилювало. Приємним був сам факт того, що у графі зіграних матчів з’явиться вища ліга.

– Можете відокремити якусь гру в УПЛ?

– За весь час? Чудово пам’ятаю, як ми обіграли «Шахтар» з рахунком 2:1. Я тоді за донецький «Металург» виступав. Напередодні «гірники» на виїзді розгромили у Лізі чемпіонів «БАТЕ» з рахунком 7:0. Тому ми дуже хвилювались перед грою. Зізнаюсь, у роздягальні були розмови про те, що нам би не «згоріти» з «сухим» рахунком, пропустивши 4-5 м’ячів. Але вийшли і перемогли. Назавжди запам’ятався матч. У пам’яті, як правило, залишаються ігри проти грандів. Особливо перемоги.

– Донецькі дербі були особливими для Вас?

– Навіть не знаю. Річ у тому, що ці матчі постійно проходили із великою кількістю вболівальників. Так було на стадіоні «Металурга», що вже казати про «Донбас Арену». Завжди було дуже цікаво. Вболівальників не вистачає на матчах.

– Повертаючись до гри проти «Руха» – можна було уникнути пенальті?

– Теоретично – так. Але на практиці – я бачив, що Олег Горін націлений віддавати мені передачу і я стартував на м’яч. Все вирішили долі секунди. Я розумів, що зупинитись вже не можу – або Климчук опиниться з м’ячем, або я. Коли зрозумів, що суперник буде першим, намагався згрупуватись, щоб уникнути зіткнення. Але він перекинув м’яч і врізався у мене.

– «Минаю» залишилось зіграти два матчі у 2022 році. Відчувається, що команді вже потрібен відпочинок?

– По собі можу сказати, що я грав би та грав. Люблю футбол, подобається ігровий ритм. За партнерів важко сказати – все індивідуально. Хтось знаходиться у тонусі і готовий продовжувати, хтось трішки «під наївся».

– Кінцівка ігрового року у «Миная» буде важкою? Все ж таки суперники серйозні – «Металіст» та «Зоря».

– Здається, у нас легких ігор не було ще. Кожен на виживання. Важко було навіть тоді, коли перемагали. Нервові протистояння з «Інгульцем» та «Металістом 1925». Тому, якось відокремлювати саме ці команди не буду. Так, сильні колективи. Але ми готуємось. Теж прагнемо на перерву піти у гарному настрої. А навіщо тоді виходити грати, якщо налаштовуєшся на негативний результат?!

За матеріалом UA-Футбол