Український футбол

Адміністратор та прес-аташе “Кристала” Микола Комаренко розповів, як ховав форму херсонського клубу від російських загарбників.

– Що зараз із футбольною інфраструктурою “Кристала”?

– Із футбольною інфраструктурою у Херсоні навіть до війни було все погано. Вона як була, так і лишилася. Багато речей після початку війни було розграбовано, але це все можна виправити, відновити можна. Коли орки у березні входили до міста, то почався певний рівень мародерства з боку місцевих негідників. При цьому постраждала база “Кристала”: зникла камера, штатив, великий плазмовий телевізор.

– Коли орки оголосили так звану “евакуацію”, то почали вивозити із Херсона автомобілі, техніку, документи. Щось пропало з бази “Кристала”?

– Там залишалися лише меблі та десяток старих м’ячів. Хіба це могли вивезти.

– Як сприйняли те, що окупанти вирішили провести футбольний матч у Каховці?

– Ми вирішили сховати форму “Кристала”, щоб його екіпірування не використовували з пропагандистською метою. Форма у нас далеко не нова, вже три сезони команда у ній відіграла. Таке практикується лише у бідних клубах. Але тут справа не в цінності форми, а символізмі. Щоб її не використали окупанти та їх нечисленні посібники, які, на жаль, знайшлися у Херсоні. Для мене це було важливим.

У мене був доступ до нашого складського приміщення, де зберігалася форма “Кристала”. І я потихеньку почав її виносити. Об’єм там великий і за один раз не винесеш. Тим більше навколо стадіону було кілька окупованих будівель: з одного боку – захоплене приміщення СБУ, з іншого – будівля, яка належить колаборанту Сальдо, з третьої – захоплене СІЗО, з четвертої – ККЗ “Ювілейний”, де рашисти зробили гуманітарний штаб “Єдиної Росії”.

Єдиним не захопленим місцем у цьому районі довгий час був наш стадіон. Я, мабуть, зробив ходок десять, коли виносив форму. Машину я брати не став, бо можна було втратити і форму, і машину. Екіпірування я сховав у різних місцях по всьому місту. Можу сказати точно, що на сьогоднішній день форма “Кристала” вціліла.

– Орки не звертали уваги на те, що ви несете у пакетах?

– Проблем не було. Я виносив форму рано-вранці. Думаю, тим часом їм було не до мене.

– Хтось із команди вам допомагав у цьому?

– Ні, навіщо комусь невиправдано ризикувати? Справа в тому, що певний час я працював охоронцем на стадіоні, бо іншої роботи не було. Тому я мав доступ до приміщень і запитань до мене не виникало. Коли я там працював, окупанти не чіпали стадіон, там зберігалася наша адміністрація. При мені туди ніхто не приходив із росіян, – розповів Комаренко.