Український футбол

Артур Загорулько був визнаний сайтом «Український футбол» спільно з прес-службою ПФЛ найкращим футболістом Другої ліги за цей період.

– Ви стали найкращим гравцем місяця у Другій лізі. Для вас це визнання є почесним?

– Завжди приємно перемагати у будь-якій номінації. Хочеться, щоб Нива також посідала лідируючі місця у чемпіонаті. До цього наша команда рухається.

– На вашу думку, процес оновлення Ниви вже завершився? Задоволені прогресом молоді?

– Молоді футболісти Ниви прогресують з кожним днем. Процес оновлення команди ще не завершився. Крок за кроком рухаємося до своєї мети. Хочу відзначити 17-річного Вадима Панасюка, який відіграє важливу роль у нашій команді. Проте, є ще низка перспективних гравців, які здатні здивувати всіх.

– Яка ваша роль у команді? Наскільки складно поєднувати кар’єру гравця і керівника?

– Футбол – це моє життя. Отримую задоволення від своєї роботи. Намагаюся поєднувати роль футболіста і керівника, щоб принести якомога більше користі Ниві. Хочу допомогти футболістам Ниви досягнути результату у Другій лізі. Сподіваюся, що скоро з’явиться нападник, який зможе зі мною конкурувати і витіснити зі складу (посміхається). Нива у моєму серці назавжди.

– Хто наразі допомагає розвивати вінницьку Ниву. Можете відзначити роль свого тестя?

– Основний фінансовий тягар вінницької Ниви узяв на себе Володимир Васильович Барцьось. Також відзначу підтримку з боку місцевої влади. На жаль, поки інших спонсорів у Ниви немає, але ми над цим працюємо. Також варто розвивати маркетингову складову. Якщо команда здобуватиме перемоги, то думаю не буде проблем зі спонсорами.

– Люди у Вінниці цікавляться футболом?

– У Вінниці цікавляться футболом, вболівають за команду. Приємно відчувати підтримку з боку наших вболівальників. Попри все фанати Ниви залишилися з командою. Хочеться щоб якомога скоріше закінчилася війна і люди повернулися на стадіон.

– Яка ситуація з клубною інфраструктурою?

– У нас розроблений проект клубної бази, виділили землю. На тижні отримали рулони синтетичної трави, яка мала прийти саме 24 лютого, але будівництво розпочнемо після завершення війни. Думаю, що у нас все вдасться.

– Який із матчів для вашою команди став переламним? Коли відчули, що можете конкурувати за високі місця?

– На жаль, розпочали сезон не надто вдало. Проте, після гри з Вастом (3:0) відчули впевненість у власних силах і почали перемагати. Ряди команди поповнили Жуков, Орнат і Швець, які додали різноманітності нашій атаці. Також відзначу Віталія Кольцова, котрий відовився і суттєво додав по ходу чемпіонату.

– Загалом, які завдання ставите перед командою на нинішній сезон? Нива здатна підвищитися у класі?

– Прагнемо поборотися за друге місце, яке дає можливість грати у стикових матчах.

– Щодо вашої кар’єри, як ви потрапили у футбол?

– Вчитель з фізичної культури захворів і його заміняв мій перший тренер Зайков Сергій Володимирович. З цього все почалося. Якщо чесно, то у дитинстві футбол мені не надто подобався. Тренер мене забирав з дому, возив на тренування. На початку саме він займався моєю футбольною кар’єрою. Дуже вдячний своєму першому тренеру.

– Які якості допомогли вам перейти в академію Шахтаря? Пригадайте часи в академії «гірників»?

– Був період у моєму житті, коли не хотів займатися футболом. В 14-15 років більше цікавився комп’ютерними іграми. Проте, мій перший тренер дуже допоміг мені. Він підготував мене до фіналу ДЮФЛУ. Після того фіналу сім чи вісім команд запрошували мене. З тренером порадився і обрав Шахтар.

В академії Шахтаря створені всі найкращі умови для розвитку юного покоління футболістів. На мою думку, база Шахтаря у Кіршах найкраща. Зараз говорять про чудові умови на базі Руху, але я поки не був на базі львівського клубу.

– Чим вам запам’ятався Патрік ван Леувен?

– Всі тренування проходили за найбільш новітніми європейськими стандартами. До кожного футболіста знаходили індивідуальній підхід. Думаю, що саме ван Леувен хотів мене бачити у складі Шахтаря. Вдячний йому за хороші роки.

– Як вважаєте, чому вам не вдалося заграти в основі Шахтаря? Тоді виграти конкуренцію у бразильців було нереально?

– Безумовно, з такими бразильцями складно було конкурувати. Зараз вони грають у провідних чемпіонатах світу. Також відзначу Мірчу Луческу, який на зборах підходив до мене, розмовляв. Мав дебютувати за основну команду, але серйозно травмувався. Потім Луческу залишив команду, а я пішов в оренду.

– Можете розповісти про ваше знайомство з Малиновським у Академії?

– У Руслана після U-17 закінчився контракт і йому пропонували перейти в Шахтар-3, який грав у Другій лізі. Був період коли Руслан грав на область, але потім повернувся. Патрік ван Леувен зіграв всіх футболістів, з якими не хотіли підписувати контракти і дав їм другий шанс. Добре, що Руслан ним скористався.

– За вашими особистими враження у якій команді були найближче до ролі основного гравця в УПЛ?

– Думаю, що в полтавській Ворсклі. Василь Сачко надавав мені шанси, а я ними не скористався. Молодість та відсутність досвіду завадила мені дебютувати в УПЛ. Проте, я сам в цьому винен.

– Наскільки оренди загартували ваш характер?

– Орендованим футболістам не надто раді, адже завжди хочуть бачити в команді свого молодого футболіста. Я підписав контракт з Шахтарем в 17 років, а сплив термін угоди в 27 років. Постійні оренди не пішли мені на користь.

– Які наразі ставите завдання особисто перед собою?

– Хочу розвинути ФК Ниву і вивести клуб на новий рівень. Працюю над собою і не опускаю руки. Чи зможу ще заграти на більш високому рівні? Можливо й так, але я керую Нивою і зараз це моє життя.

Прессслужба ПФЛ