Український футбол

Київське «Динамо» програло «Бенфіці» у матчі-відповіді раунду плей-офф кваліфікації Ліги чемпіонів з рахунком 0:3 і вибуло з турніру (перша гра завершилася перемогою португальців 2:0). Свій подальший єврокубковий шлях нинішнього сезону динамівці продовжать у груповому етапі Ліги Європи.

Своєю оцінкою матчу і подальших перспектив киян у розмові з кореспондентом Footboom поділився відомий футбольний експерт Олександр Сопко.

– Дива не сталося, але, на вашу думку, чи все зробило в цій грі «Динамо» для того, щоб результат був трохи іншим?

– Упродовж усіх зіграних цього літа кваліфікаційних ігор я не побачив того потенціалу та рівня «Динамо», щоб можна було сказати, що сьогодні вони зіграли погано, могли краще, просто не реалізували свої можливості, щось не пішло, не налаштувалися і так далі. На сьогоднішній день це реальний рівень «Динамо», команда зараз не в змозі гягатися з топ-клубами. Найбільше засмучує те, що з тією ж «Бенфікою» ще минулого року ми грали впевненіше, з якимись контршансами, чого й близько не було зараз. За рік якась деградація «Динамо», але відбулася. Не думаю, що «Бенфіка» за цей час так виросла у своїй майстерності.

– Але минулого року ми грали в інший час, коли ще не було війни та всіх пов’язаних з нею проблем, у тому числі й тих, що торкнулися футболу. Чи події останніх місяців не можуть бути однозначним виправданням для динамівців?

– Війна, звісно, втрутилася у розвиток клубу, позбавила практики гравців, можливості додаткової комплектації, посилення конкуренції. Видно, що Мірча Луческу обмежений у можливостях, пов’язаних із футболістами. Та й взагалі, як я вже зазначав раніше, є відчуття, що головний тренер із нинішнім складом уперся в стелю, він не може запропонувати ні нових ідей, ні нових принципів гри освоювати з цим складом. Він як тренер від цього й страждає.

Друге – самі футболісти, насамперед системоутворюючі, навколо яких має будуватися гра, вони, на жаль, зупинилися, як я вважаю, у рості. Це насамперед гравці, яких ми ще 2-3 роки тому вважали перспективними з позиції прояву себе на Заході. Насамперед, йдеться про Циганкова, Буяльського, Шепелєва. Відчуття, що вони вперлися в стелю і вже зовсім не можуть розвиватися, вони не мають для цього ресурсу. Єдині, хто ще, як на мене, можуть додати – це Бущан, Забарний і, можливо, Шапаренко. Інші в плані розвитку вже нічого не можуть дати «Динамо». Звідси й обмеженість Луческу в тактиці – гра в основному від оборони, з прицілом на контратаку, на спробах упіймати суперника на помилці. Але не більше. Позиційних атак, потужного пресингу, агресії – цього немає, гравці в цих компонентах поступаються за всіма статтями. І ми зараз побачили, як команда, яка навіть не топ, але яка десь під такими в Європі перебуває – вона настільки яскраво показала реальний рівень нинішнього «Динамо», що на це десь дуже важко дивитися, навіть проти такого колективу у киян не було жодних контршансів.

У цій ситуації, на жаль, доводиться усвідомлювати, що це падіння у прірву всього нашого футболу. Зрозуміло, що це пов’язано з подіями у країні та не обмежиться одним сезоном. Треба просто налаштовуватись на те, що багато треба буде перетерпіти, пережити та працювати довго та багато, щоб якось вийти на наші попередні позиції.

– Не виникло відчуття, що атмосфера заповненого вщент лісабонського стадіону десь вплинула на гравців «Динамо» і вони програли матч ще до стартового свистка?

– Думаю, що цю гру вони програли ще минулого тижня у Лодзі, коли зрозуміли, що це зовсім інший рівень. Якщо «Динамо» на перших поверхах, то «Бенфіка» – це пентхаус. Морально біло-сині були зламані ще в домашній грі, тому повний був стадіон у Лісабоні або він був би заповнений наполовину – суттєвої ролі це вже не відігравало, «Динамо» було заздалегідь приречене.

– Попов, який у попередніх матчах «привіз» чимало результативних обрізок, сьогодні навіть не потрапив до заявки, Сирота, в свою чергу, гру відверто провалив. Наскільки серйозна проблема у «Динамо» із центральними захисниками?

– На тлі такого суперника, який швидко та агресивно грає, добре працює з м’ячем, виявляються недоліки наших футболістів. Начебто молоді, перспективні гравці, але щоб заматеріти, стати футболістами, які не бояться суперників – для цього має пройти не один сезон. При цьому суперник має бути досить серйозним, тоді й захисник зростає в майстерності. А так як ті пташенята, які випали з гнізда. Коли йде гра, все начебто й непогано, а щойно стає важко, відразу зникають, обмежують себе у прийнятті рішень, бояться помилитися, намагаються не допомагати один одному, не брати на себе відповідальність у розіграшах. І відразу починає сипатися як у тому доміно командна гра. Не можуть весь час одна-дві людини тягнути на собі все і змушувати всіх грати, всі одинадцять повинні діяти як єдиний механізм, допомагати один одному. При тому, що не найкращу гру провів Шапаренко, він, мабуть, єдиний, хто не боїться прийняти м’яч та подивитися, кому віддати передачу. Іноді навіть це робить довго, оскільки під нього ніхто не відкривається. Але він хоч намагається щось бачити, решта всіх діють за принципом «моя хата скраю». І проблема не лише в центральних захисниках, вона є і в опорній зоні, де зовсім не тримається, не розігрується та не контролюється м’яч. Усі спроби робляться через фланги, але цього замало.

– Що робити Роману Яремчуку, який навіть не вийшов на заміну травмованому Рамушу? Чи варто лідеру атак збірної України замислитися про зміну клубу, де він був би більш затребуваним?

– Якщо він відчуває, що програє конкуренцію, що тренер його не бачить і довіряє іншим, то треба або доводити на тренуваннях і під час виходів на поле, що вартий цієї команди. Або йти туди, де буде більше практики. Будь-який, навіть дуже яскравий футболіст без практики починає деградувати. Це закон, який не потребує доказів. Тут питання в амбіціях Романа, його бажанні грати. Жодної заяви він не робив, інтерв’ю жодних не давав. І тут уже питання щодо нього, наскільки він готовий до такої ситуації.

– Якими бачите подальші перспективи нинішнього «Динамо» цього сезону як у чемпіонаті країни, так і в єврокубках?

– Якщо про внутрішній чемпіонат, то ми всі розуміємо, що «Динамо» зараз найбільш збалансована команда, зі складом, що практично зберігся, який грає вже кілька років. Але тут питання та проблема може полягати в іншому. Мірча Луческу – він таки тренер європейського менталітету та рівня, йому тісно в середньому класі, хочеться там про себе заявити, граючи з грандами, подаючи сюрпризи, щоб про нього говорили. Щоб його гравці виростали у якихось зірок і продавалися навіть за європейськими мірками за хороші гроші. Тоді він почувається на хвилі, що робить свою справу і отримує від цього задоволення. А просто здобути черговий титул у цьому чемпіонаті, який ще незрозуміло як проходитиме і на якому рівні – для нього це не є якась життєва та кар’єрна перемога. А з нинішньою грою та потенціалом «Динамо» – тут навіть у Європі непросто буде про себе заявити. Це не дасть Луческу повного задоволення від роботи. Інша справа, що в такому разі можливе питання комплектації, якщо він зможе довести керівництву, що потрібні нові гравці, оскільки ті, що є, досягли, як я вже казав, своєї стелі. І керівництво задовольнить його вимоги, після чого можливий інтерес до роботи та розвитку гри. Якщо ж все так застигне, то не виключена й конфліктна ситуація, оскільки Луческу може просто не витримати такого стану.