Український футбол

Прес-конференція головного тренера “Шахтаря” Ігора Йовічевича після матчу з “Металістом 1925”.

– Чи відчувалося сьогодні, що в атаці не вистачає Траоре?

– Звісно, ​​команді потрібний такий футболіст. Сподіваємось, він приєднається до нас уже за тиждень у Львові. Думаю, з третього туру зможемо розраховувати на нього, якщо ту розмову, яка у нас з ним була, буде реалізована. Тож перші два тури будемо без нього, а з третього, гадаю, він приєднається до команди. Подивимося, адже ви знаєте, що він довгий час теж не грав, що у нас є пара футболістів, які будуть набирати форму в ході чемпіонату. Це сьогоднішні реалії. Як збіг обставин змушує нас збирати нову команду, так є і футболісти, які довгий час були травмовані – це Траоре, Кривцов та ще кілька гравців, які не мали ігрової практики, той же Зубков, який теж більше місяця навіть не тренувався з «Ференцварошем» ». Тож начебто й є новачки, є посилення, але ще, по-перше, вони не зіграні, а по-друге, не готові. Тому готуватимемося і покращуватимемо форму. У нас великий запас потенціалу, і я сподіваюся, що ми набиратимемо в ході сезону і будемо конкурентоспроможними з будь-якою командою УПЛ та у Лізі чемпіонів. Потрібен лише час.

– Чи згодні, що «Шахтар» сьогодні багато дозволяв супернику біля своїх воріт?

– Ми змусили «Металіст 1925» оборонятися на своїй половині поля, хоча це команда, яка любить м’яч так само, як і ми. Вони мають багато вихованців «Шахтаря», тренер сам «шахтарський», – а це культура пасу. Торік вони теж демонстрували хороший футбол, і матч із «Шахтарем» на «Олімпійському» був одним із найкращих. Ми були свідками того матчу. Отже, є культура пасу, і сам Кривенцов любить це. А ми змусили їх боронитися весь час сьогодні. І справді, коли ти весь час проводиш у позиційній атаці за 50–60 метрів від своїх воріт, то рідкісна контратака може пройти. Вони теж професіонали, теж хороша команда, яка може використати простір і, коли ти запізнишся з реакцією на втрату м’яча, провести швидку контратаку. Плюс козир кожної команди, коли вона грає на оборону, це кутові стандарти, що сьогодні й було. Вони й справді були близькими до голу, але в цілому, вважаю, є відчуття, що ми набагато більше зробили з м’ячем, більше запропонували: рухали м’яч, рухали суперника, маніпулювали суперником, використовували простір і мали достатньо можливостей, щоб виграти матч. Однак цього не сталося. Хлопці віддали всі сили за цією спекотною погодою, і як для першого матчу можемо занести гру в актив. Звісно, ​​очко є очко, а ми хотіли перемоги. Але головне, що не сталося жодних зовнішніх факторів, які могли зруйнувати цю історичну подію – перший матч після 9 місяців. Щасливі, що все гаразд і ми можемо спокійно повернутися додому.

– Скажіть, скільки тренувань провели Тейлор та Петряк і чому ви довірили місце у стартовому складі гравцям, які лише прибули до команди?

– Поважаю ваше питання, але це тренерське рішення. Ми вважаємо їх посиленням команди. І Тейлор, і Ваня Петряк пройшли збори зі своїми клубами, вже зіграли у чемпіонаті своїх ліг, тож вони готові посилити нашу команду. І сьогодні ми розраховували на їхню енергію, на їхню амбітність, хотіли подивитися, що вони можуть у нинішній ситуації. Мені знайомі можливості хлопців, які були на наших зборах на цих позиціях. І якщо ми вважаємо Ваню Петряка і Тейлора посиленням, то вони сьогодні, на мою думку, заслужили на право грати. Не зі зборів, де вони заслужили місце в основі, але якщо ти вже купуєш гравця на посилення команди, то хочеш, щоб він грав не після завершення чемпіонату, а одразу. Хочеш подивитись, що він може зараз. Потім можна зробити аналіз з іншим гравцем на цій позиції, а конкуренція вже розставить їх на місця.

– Прихід вінгерів Петряка і Зубкова означає, що Мудрик, який грає на цій позиції, може покинути команду?

– Питання більше до керівництва клубу, яке це вирішує. На Мудрика дуже великий попит, адже він молодий футболіст, дуже талановитий, з дуже великим запасом прогресу. Він не є готовим продуктом, але при цьому має високу вартість. І він може збільшити цю вартість, набираючи досвід, граючи з простором, згодом, в умовах, коли в тебе йде чи не йде гра, – персонально він росте з кожним матчем. Звичайно, нам потрібні по два футболісти на кожну позицію, враховуючи Лігу чемпіонів та насичений графік до 29 листопада. Чотири вінгери в деяких клубах навіть недостатньо, потрібен ще один запасний. І для тренера це вже може бути хороший варіант – під кожного суперника вибирати тактику: гратимеш на контратаках або в позиційній обороні. І такі виконавці заслуговують на те, щоб приходити в нашу команду. Чекаємо на Зубкова, який поки після травми займається індивідуально. Ми маємо кілька позицій, кілька сегментів, де дуже великий запас прогресу. І це дає мені надію, що з часом все буде гаразд.

– Що означає старт чемпіонату для вас особисто і для команди в цілому з професійного, з емоційного погляду?

– Це означає, що ми живі. «Шахтар» живий та український футбол живий. І промова Президента Зеленського дає надію та натхнення рухатися вперед. Якщо він б’ється за цілу Україну, то і ми можемо зробити маленький внесок за всіх людей, які люблять футбол. Звісно, ​​без уболівальників на трибунах зовсім не те… Ви бачите самі ці емоції: пусто, дуже сумно. Але ми працюємо. Треба цей проміжний період прожити разом із усіма громадянами України та зробити футбол настільки якісним, наскільки це можливо зараз. Віддаватимемо всі сили, бо це мінімум, яким можемо показати повагу всій країні та людям, які борються за нас.

– Чи є напрацювання з оренди чи купівлі центрального нападаючого, який може допомогти команді?

– Як я й казав, перший матч є інформативним. Це відкриття чемпіонату. Збори – одне, а чемпіонат – інше. У стресовій ситуації, коли вже граєш на рахунок, граєш за очки, то можеш побачити, що нам потрібне в цей момент. Так, циркуляція м’яча йде, структура йде, ротація йде – дістаємося простору між лініями, доходимо до флангових атак, моменти були сьогодні, і не вистачило лише гола, щоб сказати зараз, що я дуже задоволений командою, бо виграли. Я задоволений командою, навіть забираючи одне очко. Задоволений плюс-мінус тим, що було на футбольному полі. Хоча вони й мали свої моменти, але перевага була на нашій стороні, була ініціатива, ми були протагоністами матчу, весь час жили на половині поля суперника у пошуках голу, який не відбувся. Отже, я вдячний команді за зусилля – вони віддали все, що є. Шукатимемо свої очки у наступних матчах.

– Що відчували сьогодні, коли після довгої паузи виходили на поле НСК «Олімпійський»? І який сенс вкладаєте у футбол сьогодні?

– Насамперед, ми скучили за спортивними змаганнями – 9 місяців не було чемпіонату. Знаєте, це дуже велика відповідальність – вийти знову на цей стадіон та грати в УПЛ після 9 місяців. Показуючи світові, що ми живі, ми тут, що ми зі свого боку теж показуємо боротьбу, що життя тут не зупиняється і кожен громадянин має свою сферу, свій аспект, свій бізнес і допомагає країні, наскільки може. Футбол дає дуже великі емоції всім уболівальникам, усім солдатам, які зараз борються та воюють. Так що адреналін відчував дуже великий із самого прибуття до Києва, і сьогодні під час відкриття, і коли вранці прокинувся від звуку сирен. Це адреналін, це страх, що рухає тебе вперед. Без страху немає куражу, немає хоробрості. Ти не можеш виявити божевільний кураж і сміливість, якщо не маєш адреналіну. І сьогодні у першому матчі команда хотіла показати себе. Я засмучений, що не виграли, але щасливий і гордий, що розпочався чемпіонат.

– Ви якось сказали, що футбол без уболівальників – це як садок без квітів. Коли війна закінчиться і вболівальники повернуться, хто з гравців «Шахтаря», на вашу думку, може стати «садівником», який збере на трибунах глядачів?

– Побачимо згодом, але в нас, ще раз скажу, є запас потенціалу команди, де індивіди можуть зростати. В нас дуже велика концентрація талантів. Тут і Бондаренко, і Судаков, і Мудрік, і Бондар. Тут майже все – гравці збірних України. Можна сміливо сказати, що 70–80 відсотків – збірники. У U19 є Фаріна, Козик, центральні захисники. Ми маємо достатньо кваліфікованих футболістів, які мріють грати за «Шахтар» вже цього року і в майбутньому. Це вже не бразильський “Шахтар”. Це зміна поколінь, зміна генерації. І вони повинні брати на себе відповідальність і показувати у кожному матчі, що вони заслужили бути тут. Ми довгий час мріяли, а чи не могли. Тепер настав час взяти в руки, якщо не сказати жорсткіше, і нести вперед разом зі мною. Тому що вони повинні відчувати голод, амбіції, боротися за кожен матч і показати, що ми є такою ж гарною командою, якою були. Чи багато часу для цього знадобиться? Можливо да. Але «Шахтар» буде таким самим сильним, яким і був.