Український футбол

У першому півфінальному матчі на чемпіонату світу 2026 року між собою зійшлися збірні Франції та Іспанії — дві найсильніші європейські команди, які ще до старту мундіалю вважалися головними фаворитами турніру.

ЧС-2026, 1/2 фіналу.

Франція – Іспанія 0 : 2.

0 – 1. Оярсабаль – 22-пен.

0 – 2. Порро – 58.

Франція: Меньян − Дінь (Т. Ернандес, 72), Саліба (Лакруа, 30), Упамекано, Кунде − Рабйо (Коне, 46), Чуамені − Олісе (Шеркі, 72), Барколя (Дуе, 57), Дембеле, Мбаппе

Іспанія: Унаї Сімон − Педро Порро (Льоренте, 84), Кубарсі, Ляпорт, Кукурелья − Родрі, Фабіан Руїс (Педрі, 78), Дані Ольмо (Меріно, 78) − Ламін Ямаль, Баена (Н. Вільямс, 84), Оярсабаль (Торрес, 74)

Поєдинок в Арлінгтоні майже одностайно називали достроковим фіналом ЧС-2026. Матч взагалі отримав багато назв. Opta вважала його протистоянням найкращої атаки (у Франції) проти найкращої оборони (у Іспанії), хоча аналітики тренувального центру FIFA найбільше відзначали саме агресивний захист “Ле Бльо”. Також у соцмережах можна було знайти порівняння на кшталт “найсильніша збірна проти найсильнішої команди”.

У цьому поєдинку очікувалося багато протистоянь. Заочна битва між Ямалем і Мбаппе, особиста дуель Дембеле проти Кунде, Чуамені проти Родрі, пресинг Дешама проти пресингу Де Ла Фуенте тощо. Загалом, якщо взяти статистику й рекорди, то висновок про достроковий фінал дійсно напрошувався – залишилось тільки дізнатись, чи влаштують французи й іспанці щось схоже на перестрілку 4:5 із Ліги націй-2025.

Стартовий склад обох тренерів не здивував. Обидві збірні не мали кадрових проблем. Чуамені відновився від пошкодження й повернув місце в основі, відправивши Кунде назад на банку, а інших питань у таборі “гальських півнів” не було. “Фурія Роха”, своєю чергою, інтригувала вибором між Педрі й Фабіаном Руїсом – представник Барси пропустив чвертьфінал попри відсутність травми, а преса стала його критикувати.

Луїс Де Ла Фуенте знову довірився Фабіану. Крім того, він залишився вірним ідеї з Оярсабалем в основі, хоча два переможних голи Меріно одразу після виходу на заміни в плей-офф змусили вболівальників сумніватись. Не похитнулися і акції Сімона, хоча Унаї має схильність до вигадування проблем на рівному місці.

На полі в Арлінгтоні було цікаво поглянути, як Іспанія нейтралізує загрозу Франції на просторі. І чи нейтралізує взагалі? Відповідь отримали вже у першому таймі – піренейці змушували фланги “Ле Бльо” залишатись у низьких позиціях, використовуючи грамотні переміщення при роботі на м’ячі.

Так, Дембеле дуже швидко змусили відмовитись від систематичного пресингу, адже за спиною у високій позиції залишалися Кукурелья та Баена. Алекс миттєво стягувався у центр, витягуючи Кунде за собою й залишаючи простір на фланзі для Марка – як наслідок, Усман змушений був залишатися нижче, аби не створювати 2-в-1 позаду.

Барколя ж постійно мав враховувати ситуацію в центрі поля, адже опускання Оярсабаля та хитрі відкривання Ольмо між лініями перевантажували опорну зону. Активність Бредлі суттєво знизилась. Такий футбол суттєво обмежив збірну Франції – “Фурія” поламала “Ле Бльо” улюблені перевантаження й флангові трикутники під час позиційних атак.

Виходити на простір вдавалося лишень у перехідних фазах, де непогано взаємодіяли Олісе й Мбаппе, однак Кіліан частенько залазив у офсайд, а Майкл демонстрував нетиповий для себе брак при передачах.

Ще одна тактична перевага піренейців простежувалась у пресингу. Обидві збірні схильні домінувати на чужій третині, агресивно вступаючи у відбирання після високих втрат і заважаючи розігрувати від воріт – втім, Іспанія робила це значно краще. Із високого тиску народилася груба помилка Меньяна, яка завершилась класною комбінацією та ударом Руїса з шести метрів (його накрили).

Не можна сказати, що підопічні Луїса Де Ла Фуенте прямо розмазували французів по газону. Ні, матч виглядав гідним півфіналу, а великої кількості моментів вболівальники не побачили. Тим не менш, тактична перевага “Фурії” відчувалася – іспанці дійсно виглядали краще, як команда. Що найбільш важливо, ця кращість була перетворена у позитивний результат.

Перший дзвіночок пролунав на 8-й хвилині, коли Рабйо збив Ольмо прямо перед власним карним майданчиком, та ще й на жовту картку присів. Баена спробував пробити зі стандарту, але він навіть не перекинув стінку.

Цей епізод стався на правому фланзі. Звідси ж прилетів і пенальті – на 20-й же хвилині Дінь припустився жахливої помилки, не відчувши Ямаля за спиною й спробувавши вибити м’яч. Люка не тільки не влучив по сфері, а ще й видав лоу-кік по стегну Ламіна.

Оярсабаль підійшв до позначки й впевнено переграв Меньяна, відкривши рахунок. 1:0! Мікель забив свій п’ятий гол на одному ЧС, повторивши рекорди Давіда Вільї (2010 рік) та Еміліано Бутрагеньйо (1986).

Перший тайм показав, що пенальті був не таким вже й випадковим. Ямаля дуже сильно критикували по ходу ЧС-2026, а сам вінгер просив, щоб від нього нічого не очікували. Втім, Ламін постійно обігрував Люку або змушував його нервувати.

Франція нічим не відповіла. Піренейці дуже грамотно збивали темп дрібними фолами, а особливо подобалась битва між Баеною та Кунде – Алекс постійно ставив підніжки, високо пресингував і не давав Жюлю розбігтись. Лишень раз фулбека Барси випустили на простір, що завершилось небезпечним прострілом вздовж лінії воротарського, однак Мбаппе на замикання не встиг і близько.

На 34-й хвилині Алекс ще й пенальті міг заробити, зачепившись аз висос від Сміона й вирвавшись віч-на-віч з Меньяном. Майк збив вінгера іспанців, однак від 11-метрового врятував невеличкий офсайд.

Також до активу “Ле Бльо” можна занести одну передачу під потенційний вихід Мбаппе сам на сам (лайнсмен дали дуже сумнівний офсайд) і один епізод з невдалим виходом Сімона (захисники підстрахували). Найкращий же шанс французи отримали на 42-й хвилині, коли Мбаппе реально мав тікати сам на сам – от тільки Сімон одразу вийшов з воріт і вибив м’яч у підкаті.

За весь перший тайм Франція завдала всього два удари, награвши на 0,06 очікуваних голів. На 30-й хвилині Дідьє Дешам ще й без Саліби залишився – центрбек на рівному місці звалився на газон і покинув поле, а його замінив Лакруа з Крістал Пелас. Навряд чи ця заміна справила сильний вплив на оборону, але Вільям ще й здорово починає атаки. Так чи інакше, нічого хорошого втрата лідера Арсенала не принесла.

Зрештою, команди відправились відпочивати за рахунку 0:1 на користь Іспанії. Підопічні Луїса Де Ла Фуенте теж мало що створили, окрім пенальті й епізоду з помилкою Меньяна. Здавалося, що у другому таймі Франція знайде протидію “Фурії” й відродить інтригу.

Втім, замість дзвінка у камбечну французи додзвонилися у відділ розриву оборони. Вже за шість хвилин по перерві Ямаль майже вирвався віч-на-віч з Меньяном, спробувавши перекинути голкіпера з гострого кута – не вийшло, та і лайнсмен помітив офсайд.

Ще за хвилину Оярсабаль відкрився перед штрафним і вгатив над поперечкою. А на 58-й хвилині стався фатальний другий гол чемпіонів Європи – це Порро обігрався з Ольмо, отримавши проникний пас на правий край карного майданчика. Дані перед пасом встиг отримати удар по ногах, але Педро помстився, поціливши у дальній кут. 0:2.

На 61-й хвилині справа дійшла і до третього взяття воріт. Ямаль отримав розрізний пас, легко втік від Діня, хитнув Меньяна та закрутив у дальню дев’ятку. Францію від катастрофи врятував офсайд.

Лишень після цього підопічні Луїса Де Ла Фуенте віддали ініціативу. Для “Ле Бльо” такий сценарій був дуже поганим – простору стало ще менше. Команда Дідьє Дешама чинила якийсь тиск, на поле виходили свіжі футболісти (Дуе, Тео, Шеркі), однак гострих епізодів практично не виникало.

За останні півгодини основного часу пригадується тільки постріл Олісе з-за меж карного майданчика, який рикошетом від захисника пройшов повз дальню стійку. Значно гостріша ситуація сталася на 81-й хвилині, коли Сімон виконав черговий вихід далеко за межі штрафного, вибив м’яч з-під Мбаппе, але сферу підходив Дуе – втім, Дезіре так довго готувався до удару з 30 метрів у порожні, що Унаї встиг повернутись у периметр і парирувати!

Іспанія ще й налякала контрвипадом із подачею на ближню стійку, яку замикав Торрес (над воротами). У компенсований час Франція збилася на кілька ударів з відчаю, однак моментів “гальські півні” вже не створювали. “Фурія Роха” впевнено довела матч до сухої перемоги, ставши фіналістом ЧС-2026!